Серед всіх країн світу найбільш широким використанням геотермальної та в цілому відновлювальної енергетики виділяється Ісландія. Завдяки високій геологічній активності та рішучим діям її влади вона досягла показника в 80% енергозабезпечення за рахунок альтернативних джерел, які для даної країни стали традиційними. При цьому Ісландія також не використовує газ або інше паливо для опалення осель.
Умови Ісландії для геотермальної та гідроенергетики
Загалом острів Ісландія виділяється на загальному тлі незвичним поєднанням льодовиків та діючих вулканів. Танучи льодовики утворюють чисельні горні річки, які спускаючись з висот до 2х кілометрів несуть достатньо енергії для забезпечення всього населення. З іншої сторони магма, що знаходиться біля поверхні нагріває підземні озера, вода з який виходить на поверхню у вигляді пари з температурою 250-600 градусів по Цельсію. Загалом Ісландія має 40 діючих вулканів і знаходиться на тектонічному розломі. Негативною стороною є часті землетруси, але вони досить слабкі та не викликають великих руйнувань.
Історія Ісландії та альтернативної енергетики
До заселення скандинавами Ісландія представляла собою вулканічний острів площею 103 тис. км.кв, який повністю був покритий лісами. Але відносно невелика площа острова призвела до того, що навіть малі поселення вікінгів повністю знищили всі ліси. А відсутність природних ресурсів призвела до бідності країни, оскільки аж до 70-х років 20-го століття майже всі енергетичні потреби вдовольнялися в Ісландії за рахунок імпортного палива, хоча й були окремі спроби використати геотермальну енергію.
Взагалі Ісландія на початку 20-го століття тільки почала електрифікуватися. Тоді у 
1904 році була споруджена перша гідроелектростанція для забезпечення потреб невеликого портового містечка. А в 1921 році світло з’явилося і в Рейк’явіку – столиці Ісландії. Надалі розвиток електроенергетики йшов по загальносвітовому кліше. Тобто будувалися більш потужні теплові електростанції, що працювали на вугіллі та нафтопродуктах. Таким чином в 40-х роках Ісландія мала всього 25% електроенергії отриманої з гідроелектростанцій.
Щодо опалення то в даній сфері справи були набагато краще. Вже в 1907 році один фермер-ентузіаст зміг по трубі направити водяну пару з підземного озера під його фермою до власного будинку. А в 1909 році його колега з іншої частини острову зміг викачувати нагріту воду з-під землі та опалювати нею оселю. Ця ідея стала настільки дієвою та рентабельною, що вже в 1930-х роках був побудований 3км трубопровід до 
столиці, який забезпечував опаленням школу та більш ніж 60 будинків.
Надалі розвиток опалення за рахунок енергії землі призвів до того, що лише 10% всіх будинків користуються іншими джерелами тепла. Добування гарячої воді з підземних озер є настілки дешевим, що за його рахунок вирішили позбудитися снігу та льоду на
дорогах і тротуарах провівши труби з гарячою водою прямо під ними.
В секторі енергетики зміни почалися лише в 70-х роках, коли війни на близькому сході призвели до підняття цін на нафту більш ніж на 70%. Тоді Ісландія вирішила звернути увагу на альтернативні джерела енергії. Це призвело до швидких змін. Геотермальні та гідроелектростанції давали більш дешеву та екологічно чисту енергію ніж теплові, та були достатньо потужними для забезпечення потреб всього населення.
Тому коли ціни на нафтопродукти знову впали, Ісландія залишилася на стороні чистої енергетики. Також відсутність необхідності витрачати кошти на закупівлю палива призвела до швидкого економічного підйому і наразі Ісландія стала однією з найкомфортніших країн для життя.
Окрім геотермальних електростанцій та опалення Ісландія має 130 басейнів, вода в який підігрівається за рахунок гарячих підземних вод. Такі басейни стали улюбленим місцем для активного відпочинку туристів та місцевого населення.
Варто зазначити, що Ісландія не зупиняється на досягнутому. Вона використовує лиш невеликий відсоток енергії яку можуть надати горні річки та геотермальні джерела. І єдиними споживачами імпортного палива на її території є автомобілі та судна. Але в даному секторі Ісландія також має плани, і до 2050 року вона планує повністю зняти потребу в імпорті бензину. Для цього по всій країні будуються водневі заправки та заводи по виготовленню водню.