Зробити «зону відчуження» не просто активної в промисловому відношенні, але і вийти на самоокупність регіону або навіть деяку прибуток, можна з допомогою побудови на її території об’єктів альтернативної енергетики. І це в планах уряду є. Як повідомив віце-прем’єр-міністр, глава Мінрегіону Геннадій Зубко, ця ідея буде презентована на міжнародній донорській конференції 25 квітня.
Початком реалізації проектів послужить скорочення меж зони з 30 до 10 кілометрів навколо ЧАЕС, на звільнених територіях – у зоні спеціального промислового використання – і будуть створюватися нові виробництва.
На сьогодні є вже кілька підписаних меморандумів з низкою компаній про будівництво сонячних електростанцій в Чорнобильській зоні. Але, за словами керівника Державного агентства з управління зоною відчуження Віталія Петрука, все гальмує недосконалість українського законодавства в плані виділення землі в зоні ЧАЕС. Законопроект для врегулювання даного питання вже розроблений.
Разом з тим, знаючі люди запевняють, що проблема не у землевідведенні. На думку експерта з енергетичних питань Сергія Дяченко, практично реалізувати проект сонячної генерації в зоні відчуження можливо, але справа в іншому – в регулюванні енергосистеми. «У нас посилилася проблема покриття пікових навантажень. У цьому разі відновлювальна, сонячна енергетика тільки погіршує ситуацію. У неї норматив регулювання в півтора рази вище, ніж у атомній. При цьому сонячна генерація – нестабільний джерело: сонце є, то його немає.
Тому у великих обсягах зараз запускати СЕС не вийде. «Укренерго» ще три роки тому говорив, що ми підійшли до тієї межі, при якій для стабільності енергосистеми можемо спокійно регулювати сонячну та вітряну енергетики. Думаю, це – ключова проблема, а не землевідведення. Наша енергетика не в змозі переварити додаткову (у величезних обсягах) електроенергію – приміром, у сотнях МВт. А якщо мова йде про десятки МВт, то який сенс ці проекти обговорювати», – зазначив експерт.
За його словами, зараз є і інші пропозиції щодо альтернативної енергетики в зоні відчуження. Серед них – біопаливо, що передбачає вирощування ріпаку. «Як пояснювали вчені, ріпак не вбирає радіонукліди. І там площі під нього є. Це реально здійснити», – вважає Дяченко.
На його думку, проекти у сфері сонячної енергетики будуть активно реалізовуватися в Чорнобильській зоні через 2-3 роки. І це пов’язано з тим, що приблизно через 5, максимум 10 років електротранспорт стане економічно конкурентоспроможним з бензиновим. Відбудеться масовий перехід на електропривод. Ось тоді альтернативна енергетика задихає по-іншому – різко збільшиться потреба в зарядці акумуляторів. Енергосистема сильно видозміниться. Причому це – досить близькі перспективи.
«З цієї точки зору, через рік-два можна почати будівництво сонячних станцій у зоні ЧАЕС. Коли я був на стажуванні в Південній Кореї, то нас запевняли, що сонячна енергетика, яка зараз на 30% дорожче традиційної, через 10 років зрівняється в ціні. І це дійсно відбувається. У підсумку, перед нами стане питання сонячної енергетики в Чорнобильській зоні», – упевнений Дяченко.
А за відведені експертом 2-3 роки влади необхідно привести вітчизняну нормативну базу у відповідність з реаліями дня. Таким чином, питання із землевідведенням у зоні ЧАЕС зніметься.
Науку потрібно заохочувати
Чорнобильська зона являє собою і Клондайк для науки. Мова йде не тільки про дослідження наслідків аварії у відношенні людини, флори і фауни. Це – розробки дезактивації, нових технологій і селекцій, констатація і прогнозування тенденцій поставарийной ситуації. Наукові роботи в перерахованих сферах теж можуть посприяти самоокупності зони.
З часу закриття ЧАЕС, всі наукові проекти в зоні станції також були фактично закриті. У 2002 році перестав існувати експериментальний полігон для вивчення екологічних наслідків аварії на відчуженій території. Канула в Лету «Чорнобильська пуща», яка планувалася як ландшафтний заповідник і лабораторний центр. Один за одним закривалися медичні проекти. «З закриттям Чорнобильської АЕС, кошти на наукові проекти в зоні практично не виділялися. Як, втім, і на науку в цілому. Її завжди вважають зайвою до бюджетного розпису. Фахівців звали на Захід, і вони охоче погоджувалися. Тепер наші розробки представляють як ноу-хау США або Німеччини, Канади. А адже це все коштує грошей, і чималих. На цьому можна заробляти. Скільки разів приїжджали японці, але окремих наукових лабораторій немає, не кажучи вже про інститути. Владі потрібно змінювати ставлення до науки, особливо, за дослідженням Чорнобильської зони», – вважає учений, який брав участь у дослідженнях наслідків аварії на ЧАЕС, який побажав залишитися неназваним.
За його словами, світ зараз активно вивчає принципи поведінки з атомною енергетикою, яка семимильними кроками йде до лідерства на енергоринку, на тлі зниження глобальних запасів нафти, газу і вугілля. І це не можна не враховувати, маючи на своїй території такий науковий полігон як Чорнобильська зона.
Учений навів приклад правильного ставлення до чорнобильської теми у Білорусі. З 2004 року країна тісно співпрацює з японськими науковцями у питанні подолання наслідків аварії на атомних станціях. В країні реалізовані десятки проектів на мільйони доларів. Але особливо вони активізувалися після аварії на «Фукусімі» у 2012 році. Після цієї катастрофи Білорусь відвідали близько ста делегацій з Японії. Відкриті нові наукові проекти, інвестором яких виступив Токіо.
В Україні теж згадали про науці. Міністерство екології та природних ресурсів звернувся до Адміністрації президента з пропозицією створити в зоні відчуження Чорнобильський радіологічний біосферний заповідник. Підписання Порошенко відповідного указу очікують до 26 квітня – дня 30-річної річниці аварії.
Читайте також: «Атомні шрами» Фукусіми і Чорнобиля: Грінпіс опублікував доповідь про наслідки ядерних катастроф
При поділі кордонів Чорнобильської зони відчуження, 10-кілометрова зона навколо ЧАЕС залишиться для промислового використання, а на території 30-кілометрової зони і буде створений биосферно-заповідний фонд загальною площею 227 тисяч гектарів. Вільного доступу для відвідування цієї території, як і зараз, не буде. А на його базі будуть проводитися науково-дослідні роботи.
За словами виконуючої обов’язки міністра екології Анни Вронської, якщо плани по створенню заповідника вдасться реалізувати, то міністерство має намір також створити в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» транскордонний українсько-білоруський біосферний резерват загальною площею близько 500 тисяч гектарів.
Схоже, науковий аспект питання Чорнобильської зони теж зрушився з мертвої точки. Проекти в цій сфері також будуть представлені на конференції країн-донорів 26 квітня. Залишається сподіватися, що плани втіляться в життя.
