Українська енергетична біржа запропонувала запровадити ф’ючерси на РДН — фінансовий інструмент, який дозволив би виробникам сонячної енергії, постачальникам і промисловим споживачам страхуватися від різких коливань цін на електроенергію.
Це біржовий контракт стандартного зразка без фізичної поставки електрики: сторони заздалегідь фіксують ціну на майбутній період, а після його завершення отримують або сплачують різницю з фактичним індексом РДН.
Коротко:
- Ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед» формується щодня з 2019 року.
- Сонячна генерація — один із чинників, від яких залежить денна ціна РДН.
- Відновлювана генерація названа одним із бенефіціарів запровадження ф’ючерсів.
- Аналогічні розрахункові контракти вже працюють на Європейській енергетичній біржі (EEX).
Чому сонячні станції першими відчувають волатильність
Автор пояснює: денна ціна РДН реагує на температуру, обсяги сонячної генерації, імпорт і експорт електроенергії. Коли зростає частка сонячної генерації, ціна на РДН реагує на зміну балансу. Додає хаосу чинник, який Дубовський називає головним джерелом непередбачуваності, — російські удари по енергетичній інфраструктурі: одна атака здатна змінити баланс системи на тижні.
Для сонячних станцій це означає, що виручка за місяць чи квартал наперед прогнозується погано. Виробник формально захищений двостороннім договором з постачальником, але лише доки той платоспроможний.
Як працював би ф’ючерс на індекс РДН
За ідеєю УЕБ, базовим показником контракту стає середній індекс РДН за місяць поставки. Виробник сонячної енергії, що побоюється падіння цін, продає ф’ючерс на потрібний місяць (коротка позиція). Якщо індекс дійсно впаде, збиток на фізичному ринку компенсує виграш за ф’ючерсом. Якщо ціна навпаки зросте — втрата за ф’ючерсом покриється вищим доходом від продажу електрики.
Промисловий споживач, навпаки, купує ф’ючерс (довга позиція) — і страхує себе від подорожчання. Мета хеджування — не заробити на русі ціни, а зменшити невизначеність під час річного чи квартального планування. У ЄС, нагадує автор, такими розрахунковими контрактами на індекси РДН країн Євросоюзу торгують на біржі EEX, однак вони відображають ціни сусідніх ринків, а не українського — і доступні одиницям гравців. Про те, як працюють цінові механізми в ЄС, ми вже писали в матеріалі про досвід динамічних тарифів для України.
Що треба зробити для запуску в Україні
Автор перелічує кілька передумов. Насамперед — спільне рішення НКЦПФР і НКРЕКП, адже інструмент одночасно фінансовий та енергетичний. Потрібна ліцензована клірингова установа як центральний контрагент, система маржинального забезпечення, а також маркет-мейкери: банки, брокери й енергетичні компанії, які постійно котируватимуть контракти. Окремо виділяється роль державної генерації: у неї має бути чіткий мандат власника на хеджування.
Серед потенційних бенефіціарів — не лише генерація. Постачальники змогли б не закладати у ціну «страхову надбавку» за ризик, який нічим не покрити. Непобутові споживачі отримали б прогнозовану статтю витрат на електроенергію. Банки, що кредитують інвестиції у сонячні проєкти в Україні, — зниження ризиків позичальників з енергоємних галузей.
Автор не називає конкретних законодавчих кроків — ініціатива поки залишається на рівні експертної пропозиції.
Для української сонячної енергетики поява повноцінного біржового хеджування може стати тим елементом, якого бракує для стабільнішого фінансового планування і діалогу з кредиторами. Доки інструменту немає, виробникам доводиться покладатися на двосторонні договори й структуру портфеля — а це, як показує стаття, лише частково закриває ціновий ризик. Варто стежити за позицією НКЦПФР і НКРЕКП: без їхнього спільного рішення ринок деривативів на електроенергію в Україні не стартує.
Джерела: epravda.com.ua
Матеріал підготовлено редакцією Alternative Energy за допомогою ШІ на основі зазначених джерел; факти й цифри звірено з ними під час автоматичної редакторської перевірки. Як ми готуємо матеріали
