Національний авіаційний університет став інноваційним центром, що на даний момент проектує новітні установки для відновлюваної енергетики.
Новітні пристрої розробляються центром альтернативних джерел енергії університету. Керує проектом професор Синєглазов Віктор, який є заслуженим діячем науки та техніки нашої країни, лауреатом державної винагороди в області науки та техніки.
Першочергово слід зазначити, що група розробників спроектувала декілька вітряків, які мають вертикальну вісь обертання. Окрім того, вони оснащені комбінованим ротором. Завдяки йому вітряні установки можуть продуктивно функціонувати навіть коли швидкість вітру досягає лише 1 метра за секунду.
Професор Синєглазов зазначив, що вітрова установка, яка має вертикальну вісь обертання, має в своєму складі окрім комбінованого ротора ще багатополюсний генератор, що захищає ротор під час ураганного вітру. Також установка включає контролер, який вказує на рівень заряду акумуляторів (у випадку автономної системи) та мережевого інвертора (що регулює передачу струму до централізованої електромережі). Віктор Синєглазов повідомив, що показники потужності вітряка з вертикальною віссю обертання напряму буде залежати від розміру лопатей. Наприклад, якщо швидкість вітру становитиме близько 5 метрів за секунду, а довжина лопаті ротора складе два метри, то можна розраховувати на потужність у 2 кіловати.
Розробники озвучили переваги новітніх установок:
- відсутність будь-якого негативного впливу на людину чи навколишнє середовище, що стає можливим через відсутність інфразвукових коливань під час роботи ротора;
- невеликі габарити (вітряк можна буде без проблем розташувати на даху приватного будинку);
- легкість використання та висока ступінь надійності, що досягається завдяки зменшенню кількості механічних вузлів порівняно зі звичними вітряками.
Інноваційний вітряк має змогу функціонувати як самостійна одиниця генерації енергії, а також у тандемі зі спеціальною установкою, що працює завдяки енергії сонця. Сонячний пристрій має поворотну платформу, чим значно покращує показники вироблення електроенергії.
За словами професора Синєглазова сонячна станція має наступні складові частини:
- фотоелектричні панелі;
- контролер, до якого включена реалізація МРРТ-алгоритмів;
- інвертор;
- двокоординатний пристрій, що дозволяє відстежити положення сонця (даний пристрій включає датчик розташування сонця, контролер та електроприводи, які здатні змінювати розташування масиву сонячних панелей у просторі).
СЕС на рухомій платформі може збільшити вироблення енергії на майже 40 відсотків порівняно зі стандартними сонячними установками. Таке підвищення генерації стає можливим завдяки постійному забезпеченню найоптимальнішого кута потрапляння сонячного світла на поверхню панелі.
Розробники стверджують, що їх установки можуть використовувати приватні господарства, освітні заклади чи медичні установи як джерело автономного енергопостачання.
