Останнім часом в інформаційному просторі нерідко можна побачити аналітичні матеріали щодо можливих змін українського законодавства у сфері «зеленої» енергетики. Більшість з них містили песимістичні прогнози і лякали власників сонячних та вітрових генеруючих систем зниженням «зелених» тарифів та встановленням різноманітних обмежень.
Але прийнятий 11 липня цього року закон про внесення змін до існуючого ЗУ “Про альтернативні джерела енергії” дозволив до 2030 року встановлювати домашні сонячні електростанції потужністю до 30 кВт на земельних ділянках і отримувати “зелений” тариф на електроенергію, відпущену в енергосистему, а також врегулював коефіцієнти відповідно до курсу євро. Крім того, європейський вектор розвитку нашої держави передбачає спільний з країнами ЄС розвиток відновлюваної енергетики та поступове збільшення частки таких енергоресурсів. Нове керівництво держави та особисто президент Володимир Зеленський неодноразово наголошували на пріоритетності зазначеного напряму.
Але після засідання «круглого столу», яке відбулося 27 вересня цього року на базі Комітету з питань енергетики і житлово-комунальних послуг, сподівання на краще не доводиться. Зокрема, на ньому обговорювали такі зміни:
– зменшення «зеленого» тарифу;
– встановлення нових податків (до місцевого та державного бюджетів) на вже існуючі станції;
– обмеження термінів Pre-PPA, що передбачають використання «зеленого» тарифу з 2020 року та його зміну для нових станцій з цієї ж дати.
У якості додаткового джерела для фінансування відновлюваної енергетики пропонується ввести додатковий екологічний податок на викиди СО2.
Звісно, це лише пропозиції і найближчим часом робоча група Комітету почне напрацьовувати конкретні законодавчі зміни в цьому напрямку. Але навіть обговорення подібних нововведень змушує занепокоїтись власників СЕС і ВЕС, а також інвесторів, що вклали чималі кошти у розвиток української відновлювальної енергетики. Окрім ризику численних позовів від них, стає цілком зрозуміло, що відповідні зміни у «зеленому» законодавстві боляче вдарять по інвестиційній привабливості України, а також загальмують розвиток альтернативних енергоресурсів.
А виграють від таких змін лише олігархи, які отримають дешеву електроенергію для безперебійної роботи своїх заводів, фабрик та комбінатів. А й справді – навіщо їм витрачати чималі кошти та час на переобладнання своїх виробничих потужностей відповідно до новітніх енергетичних запитів, якщо можна продовжувати працювати у звичному режимі, ще й зекономити?
Схоже, що численні закиди на адресу голови вищезазначеного Комітету Андрія Геруса у його зв’язках з олігархами та лобіюванні інтересів останніх мають підґрунтя.
