Короткий огляд стану та перспектив розвитку ВДЕ в Україні

0
724
1 бал2 бали3 бали4 бали5 балів6 балів7 балів8 балів9 балів10 балів ( Ще ніхто не проголосував!)

Незважаючи на всю складність нинішньої ситуації в Україні, альтернативна енергетика залишається привабливою для інвестицій. Вже в найближчі роки продуктивність «зеленої» генерації в нашій країні може зрости в рази за умови, що держава не почне вставляти енергетикам палиці в колеса.

Економічна криза в Україні впливає на всі сфери діяльності, так і на інвестиції далеко не в останню чергу. Так, у 2015 році капітальні інвестиції в країні впали на 1,7%, але і це в сьогоднішніх реаліях можна вважати хорошим показником. Для порівняння, в позаминулому році обвал склав 24%. У грошах капвкладення-2015 склали 251,2 млрд грн., причому в деяких регіонах вони росли, лідерами приросту стали Волинь (+37,7%), Хмельницька (+36,5%) та Чернівецька області (+32,4%). Втім, це пов’язано не стільки з инвестуспехами цих регіонів, скільки з девальвацією, оскільки цифра інвестицій виражена в гривні.

Щодо галузевої структури вкладень: найбільше вони зросли в держуправлінні і обороні – в 2,3 рази (в т. ч. через забезпечення потреб АТО), а в ІТ-секторі – в 2,2 рази. А от у промисловості скорочення досягло 19,9%. Але якщо в цілому зацікавленість вітчизняних проектів важко назвати високою, в окремих областях вона зберігається і навіть може зрости.

Інвестори готові?

До таких сфер експерти відносять альтернативну енергетику відновлюваних джерел (ВДЕ) – сонячну, вітряну, на основі біомаси, малі ГЕС. До 2014 року в країні протягом кількох років щорічно запускалося в середньому 300 МВТ таких потужностей, однак у 2015-му цей показник склав всього 19,5 МВт, нарікає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич: 10,9 МВт сонячних електростанцій (СЕС), 5,2 МВт, малих ГЕС і 3,3 МВт установок на біопаливі. Звичайно, обвал показників пов’язаний з політичними і військовими подіями, з-за яких, серед іншого, надовго втрачені для роботи такі перспективні для ВДЕ регіони, як Крим і частину Донбасу. А адже «зелена» енергетика тут розвивалася досить активно: сонячна – в Криму, вітряна і в Криму, і на Донбасі. Так, на Кримському півострові з 2011 року побудовано відразу кілька СЕС, включаючи 4-ю за потужністю в світі – парк «Перово» (до 100 МВт); загальна продуктивність кримських СЕС – близько 400 МВт. Крім того, «по ту сторону» в Донбасі і Криму залишилися майже всі вітропарки компанії «Вітряні парки України», включаючи Новоазовський, Краснодонський, Керченський та ін.

В результаті на сьогодні сукупна робоча потужність українських «альтернативних» ЕС – приблизно 1100 МВт, або 2% від загальнонаціонального. І аналітики вважають, що сектор залишається інвестпривабливим. Так, на початку 2015 року Київ знизив підвищені «зелені» тарифи, які оператори ВДЕ отримували за свою електрику починаючи з 2008 року: у лютому – на 20% для сонячної і на 10% для вітряної енергії, а в березні – ще на 50-55% для всіх «альтернативників». Хоча рівень цих тарифів визначається законом № 5485-17 про внесення змін в закон «Про електроенергетику», який формально дійсний до 2030 року. Особливо незадоволені власники СЕС, які звернулися до суду з питання невиконання закону і мають шанси виграти справу, повідомляє Д. Марунич.

Зате минулого літа Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг нарешті почала компенсувати «альтернативникам» втрати від коливань курсу гривні, як це передбачено законодавством. Також в червні був прийнятий закон №514‑VIII «ПРО внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел», який вирівняв тарифи для всіх типів ВДЕ (у т. ч. знову зменшивши їх для СЕС), розширив дію «зеленого» тарифу на енергію з біомаси, ввів надбавки за місцеву локалізацію при спорудженні профільних об’єктів. За словами директора підприємства «Енергетичні ресурси України» Андрія Фаворова, цей закон майже завершив формування в країні привабливою для інвесторів законодавчої бази в області ВДЕ, за європейським зразком. Залишилося хіба що прийняти закон про спрощення землевідведення для профільних об’єктів, який дозволив би використовувати для них землі будь-якої форми власності без зміни її цільового призначення.

На такому тлі діючі та потенційні учасники ринку заявляють про інтерес до подальшого розвитку альтернативної енергетики. Згідно з планами НЕК «Укренерго» до 2020 року її потужність може збільшитися до 4600 МВт (без урахування Криму), що потребує запуску близько 700 МВт/рік нових потужностей – починаючи вже з 2016-го, і понад 185 млрд грн. капіталовкладень в сучасних цінах. Це дозволить Україні виконати міжнародні зобов’язання щодо доведення частки ВДЕ в енергоспоживанні до 11% (для порівняння, в Євросоюзі – 25%). Але інвестори готові зробити більше, в зазначений термін побудувавши до 8400 МВт, каже голова Української асоціації відновлюваної енергетики Олексій Оржель; для цього потрібно залучати «зелену» генерацію до балансу добових навантажень єдиної енергомережі. Поки це технологічно неможливо, на відміну від тієї ж Європи.

Іншими словами, у розглянутій сфері сформувалися передумови для інвестиційного буму, але йому заважає як відсталість держрегулювання в секторі, так і загальна ситуація в країні.

За видами

Найперспективнішим з видів ВДЕ економісти називають вітряну енергію. Вітчизняний кліматичний потенціал дозволяє побудувати в країні ВЕС сумарною потужністю близько 15 ГВт. Для порівняння, сьогодні загальна встановлена потужність всієї енергосистеми України – 55 ГВт, з яких використовується приблизно половина. Поки ж продуктивність діючих вітропарків становить 470 МВт, а у відповідності з Нацпланом дій з відновлюваної енергетики до 2020 року повинна досягти 2280 МВт. Найбільш перспективні для цього напряму південні і південно-східні регіони, де середня швидкість вітру на висоті осі ротора досягає 7 м/с і вище. До найбільш великим гравцям сегмента, крім «Вітропарків України», належать «Вінд Пауер» (дочірня фірма ДТЕК), «Еко-Оптіма», «Віндкрафт Україна».

Далі по перспективності можна поставити сонячну енергетику, національний потенціал якої оцінюється в 4000 МВт. СЕС будуються набагато швидше ВЕС, каже Д. Марунич, однак у них найвища на ринку ціна кіловат-години – до 12 грн. (станом на березень). Загальна потужність українських СЕС – 800 МВт (в т. ч. половина в Криму), в основному вони управляються компанією Activ Solar.

Що стосується малих ГЕС, то як нинішні, так і потенційні обсяги невеликі. Це електростанції продуктивністю менше 10 МВт, загальна встановлена потужність яких сьогодні становить близько 75 МВт. Секторальний Нацплан-2020 передбачає нарощування парку мікро-, міні – та малих ГЕС до 150 МВт, але фахівці вважають цей цільовий показник завищеним. Цей тип ВДЕ відрізняється найвищими капітальними витратами на будівництво з урахуванням зведення складних гідротехнічних споруд, а також необхідністю індивідуального обладнання для кожної станції, продовжує А. Оржель. Плюс тривалі строки проектування та отримання дозвільної документації (2,5 року), а інвестиційний цикл у цій сфері розтягується на 8-11 років. Тому інвестори воліють відновлювати старі об’єкти такого класу, занедбані ще при СРСР, а нові будують рідко. Найбільш перспективні для даного напрямку передгірні райони, особливо Закарпаття і Буковина.

І нарешті, біоенергетика – заснована на використанні біомаси та біогазу, вона має високий потенціал генерації тепла і може замінити в балансі споживання до 20 млрд куб. м газу. Тут перспективи пов’язані з наявністю розвиненого АПК, продукцію та відходи якого насамперед і використовує даний сектор (як і тверді побутові відходи). Проте його розвиток стримується недосконалою системою безперебійних поставок сировини і низьким ККД біоустановок. Виходячи з цього, констатує Д. Марунич, найвигідніше використовувати подібне сировину на когенераційних установках з комбінованим циклом виробництва електроенергії і тепла (або холоду), і в країні вже є ряд ТЕЦ на біопаливі. У майбутньому ж привабливість даного напрямку для капіталовкладень може зрости, якщо вітчизняні підприємства теплокомуненерго розділять свої послуги на виробництво, передачу та безпосередню постачання. Це забезпечить біоенергетиків вільний доступ до теплових мереж і конкурентність на ринку тепла.

Якщо перераховані вище вектори розвитку ВДЕ буде реалізована хоча б на 50%, це помітно підвищить незалежність країни і екологічність її ПЕК. Інтерес у інвесторів є, а державі треба лише трохи допомогти їм, не давлячи нормативної зарегульованістю, фіскальним пресом і іншими традиційними «принадами».

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

Увійти за допомогою: 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Увійти за допомогою: 

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.