Сучасні фотоелектричні модулі можуть бути включені практично в будь-який архітектурний проект і як будівельний матеріал для облицювання будівлі, і для створення самих огороджувальних конструкцій будівель, і як екстер’єрна конструкція. У всіх цих випадках вони можуть доповнювати художній задум архітектурного проекту. Для успішного, з архітектурної точки зору, впровадження PV-систем, необхідно вибрати відповідну «дизайн-стратегію».
Потрібно, звичайно, мати на увазі, що конструктивне впровадження та дизайн-стратегія – фундаментально різні речі, і в ідеальному випадку ці дві концепції повинні бути доповнені енергетичною концепцією, що забезпечує достатню енергоефективність. Коли подібна дизайн-концепція відсутня, ми зустрічаємося з вкрай не привабливими варіантами впровадження PV – систем: розміщення фотоелектричних модулів на самій будівлі або поруч з нею, без будь-якої архітектурної ідеї, з єдиною метою – забезпечити вироблення електроенергії.
Можна виділити наступні дизайн-стратегії для впровадження PV систем в архітектурний проект:
- колаж;
- інтеграція:
- явна інтеграція / домінування;
- прихована інтеграція / підпорядкування;
- імітація.
Колаж

Як видно з фотографії, сонячні батареї зі звичайного обладнання перетворилися в дизайнерський аксесуар, їх дещо не традиційна, «недбала» установка на даху становить якийсь композиційний колаж. Продовженням подібного підходу можна вважати будівлю знаменитого німецького архітектора Рольфа Дішан побудовану в 1994 р. в «сонячній столиці» Німеччини – Фрайбурзі. Кругла за формою будівля, яка повністю обертається, иак звана «Heliotrop», обладнана сонячними панелями на даху, площею 50м².



Фотоелектричний фасад розташований тут перед самою будівлею і сприймається як елемент навмисно чужий по відношенню до архітектури будівлі.
Інтеграція
У той час, як в Лос-Анджелесі Френк Гері будував свій Spiller House, німецький архітектор і інженер Томас Херцог почав переосмислювати роль архітектури в охороні навколишнього середовища, сумісності природи і нових технологій і економії матеріальних ресурсів. У 1979-82 роках він побудував в Мюнхені житловий будинок, який можна вважати початком нової «зеленої» архітектури з інтеграцією сонячних панелей.

Успішній реалізації цього проекту сприяло спільне співробітництво з інститутом сонячної енергії Solar Energy Systems наукового товариства Фраунгоффер (Fraunhoffer). За сприяння цієї фінансової інституції в рамках європейського дослідницького проекту в екстер’єр житлового будинку були впроваджені 60м² сонячних модулів від різних виробників. Це був перший випадок, коли сонячні модулі повністю замінили частини облицювання будівлі, а не просто були додані до існуючої обробці.
Фактично, Томаса Херцога можна вважати родоначальником BIPV – він запропонував концепцію комплексного архітектурного проектування, яка включає в себе як просторовий дизайн будівлі, так і технічні рішення, які стосуються фізичним, механічним і іншим характеристикам огороджувальних конструкцій, і при цьому всі деталі і рішення проекту знаходяться в розумному балансі і доповнюють один одного.
Явна інтеграція (домінування)
Концепція домінування полягає у виділенні PV-систем серед інших форм і матеріалів, застосованих в зовнішньому екстер’єрі будівлі. Сонячна енергоустановки стає домінантою в архітектурній композиції проекту, забезпечуючи більш яскравий естетичний ефект по відношенню до інших матеріалів. Сонячна технологія виставляється напоказ, щоб підкреслити інноваційний та енергоефективний характер будівлі.
Це може бути виражено і в орієнтації самої будівлі по відношенню до сонця, і в куті нахилу покрівлі, навіть колір і форма фотоелектричних модулів можуть бути визначальними при виборі інших будівельних матеріалів, наприклад, скління та ін.

Основною метою даних проектів було дати відвідувачам виставки найбільш чітке уявлення про «сонячну архітектуру».

Неявна інтеграція (підпорядкованість)
Приблизно на рік пізніше проекту «Solar Region Friburg» архітектурними бюро Jourda і Perraudin був завершений проект будівлі «Академії післядипломної освіти» (Mont Cenis Academy for Further Education in Herne) в м Херне (Німеччина).

Залишаючись в рамках розробленої Томасом Герцогом інтеграційної концепції, фотовольтаїка в цьому проекті не кидається в очі і практично непомітна в архітектурному вигляді будівлі. Займаючи майже 10 000м² і являючи собою найбільшу за площею PV- інтегровану покрівлю свого часу з піковою потужністю 1 МВт, покрівельна система практично не виділяється серед решти скляної поверхні. Виконана з напівпрозорих панелей і, в основному, виконує роль світового ліхтаря, а вироблення електроенергії є всього лише додатковим «бонусом».

Компанія Onyx Solar спроектувала світловий ліхтар, площею 175м², з напівпрозорих тонкоплівкових панелей різних кольорів. Крім інших достоїнств, поєднання кольорового скла з прозорими вражає своєю естетикою і нагадує картини голландського живописця Піта Мондріана.
Імітація
Принцип імітації полягає в гармонійному інтегруванні PV модулів в структуру будівлі, з мінімізацією видимих відмінностей між фотоелектричними модулями і традиційними будівельними матеріалами. Для цієї мети, як правило, використовуються сонячні модулі, вироблені спеціально для даного проекту.
Форма і розмір PV – модулів в цьому випадку залежить головним чином від форми і розміру тієї будівельної конструкції, яку вони будуть імітувати. І, в той час як економічна доцільність диктує збільшення площі установки, тим самим зумовлюючи форму панелей, найбільш підходящу для цієї мети, архітектурна концепція імітації в числі іншого вимагає, щоб розмір модулів завжди був співмасштабним і відповідав розмірам традиційних матеріалів.
Аж ніяк не всі виробників фотоелектричних модулів враховують вищезазначені чинники, і з цієї причини не завжди знаходяться компромісні модулі для успішної інтеграції панелей в структуру будівлі. Однак, використовуючи творчий потенціал архітекторів і проектувальників, можна створити цікаві проекти будівель будь-якого призначення. Модулі можуть нагадувати своїм кольором і формою вікна і вітражі, тим самим вдало гармонируя з будь-яким типом будівель, гармонійно доповнюючи архітектурні рішення фасаду, знаходячи застосування і там, де є потреба у денному світлі, і там, де потрібно затінення.

Marche International Office – це перше в історії офісна будівля з нульовим споживанням енергії ззовні (Zero-Energy Building). Цей проект був удостоєний європейського призу за застосування інтегрованих в будівлю сонячних модулів. Примітно, що головою журі, яке присудило будівлі цю нагороду, був сам професор Томас Херцог.
Ще більш вражаючим проектом виконаним в концепції «імітація» є проект експериментального будинку запропонований студентами Технічного Університету німецького міста Дармштадта, підготовлений в рамках студентського конкурсу «Solar Decathlon 2007».

У цьому, безумовно заслуговуючому увагу проекті, автори скомбінували тонкоплівкові кремнієві фотоелектричні модулі з дерев’яними смужками жалюзі, зробивши їх помітними, хіба що, при найближчому розгляді. Більш того, згідно з описом проекту, жалюзі автоматично повертаються на потрібний кут в залежності від часу доби, що дозволяє виробляти максимум енергії, одночасно створюючи оптимальне затінення.
Сонце є практично невичерпним джерелом енергії, важко собі уявити, але за пів години Земля отримує від Сонця енергію, яку все людство споживає протягом року. В останні роки складається стійка думка, що всі потреби людства в енергії можуть бути покриті використанням сонячної енергії. Наприклад, дуже цікавий дослідницький проект Sun-Area стверджує, що 20% покрівель у всій Німеччині придатні для встановлення сонячних батарей, і вироблена ними потужність може повністю покрити потреби всіх домоволодінь країни.
Довгі роки людство б’ється над проблемою створення безпечного термоядерного реактора, що практично є спробою відтворити маленьку модель Сонця на Землі, і відносно мало коштів і зусиль докладається для більш ефективного використання енергії від вже існуючого термоядерного джерела – Сонця, в той час як сонячна енергія, будучи абсолютно безкоштовною, в достатку «поставляється» на більшу частину земної поверхні.
До того ж, сонячне випромінювання – це чисте з екологічної точки зору, джерело енергії, яке не викидає парникових газів, ні токсичних відходів. Нові ж тенденції в архітектурі, BAPV і BIPV. показують нам наскільки повсякденними і органічно вписаними в наше життя з естетичної точки зору можуть стати сонячні «електростанції» не займаючи при цьому додаткових площ і звівши до мінімуму втрати електроенергії при її транспортуванні.


