Чергові підкорення небесного простору літаком Solar Impulse

Літак, що живиться енергією сонця – це ефективна демонстрація можливостей екологічно чистих технологій. Закордонний проект Solar Impulse має майже 230 тисяч читачів офіційної сторінки у facebook. Творці технічного дива щодня знайомлять підписників із перебігом навколосвітньої подорожі справжнього літального пристрою, що підіймається у небо за допомогою енергії, здобутої сонячними панелями. Керує літаком Бертран Пікар, відомий пілот із Швейцарії. У планах авіатора здійснити ще кілька польотів літальним пристроєм на теренах США, перш, ніж перетнути Атлантичний океан.

Нагадуємо, що нещодавно «сонячний» літак Solar Impulse після 16-годинного перельоту здійснив зупинку у Фініксі, столиці штату Арізона (США). Провівши там трохи більше тижня команда конструкторів у Центрі управління польотами вивчала погодні умови, які б дозволили літаку здійснити переліт в Талсу штату Оклахома. І нарешті сьогодні це здійснилося. Бертран Пікар приземлився в самому серці Сполучених Штатів о 4:15.

За два дні до початку подорожі інженери, що працювали над літаком Solar Impulse, навіть не задумувалися над можливістю перельоту в Оклахому в умовах справжнього торнадо. Посадка в Талсі є символічною, оскільки місто справді є географічним центром Сполучених Штатів. Route 66 – це культовий шлях для вправних пілотів.

Цей політ літака був третім у рамках навколосвітньої подорожі у цьому році після польотів над Тихим океаном. «Нам дуже пощастило з погодою та з ефективним співробітництвом між інженерами місії в Монако і управлінням польотів у Сполучених Штатах. Ми налагодили послідовний графік польотів з середини квітня. Тепер наша мета полягає в досягненні Нью-Йорку як можна швидше, щоб згодом перетнути Атлантичний океан», – коментують подію ініціатори подорожі.

Варто додати, що останній політ Бертрана Пікара тривав 18 годин і 10 хвилин – майже на дві години довше попереднього польоту. Літак подолав загальну відстань в 1570 кілометрів, пролетів над Арізоною, Нью-Мехіко, Техасом і Оклахомою. Бертрана переповнювали приємні емоції впродовж польоту. Він згадав про свої дитячі мрії, коли він  вирішив стати пілотом після того, як Аполлон-11 злетів на Місяць. Крім того, швейцарець з приємністю підкреслив своє американське коріння. Брат-близнюк його діда Жан Пікар також був вченим і надихнув Бертрана на власні звершення в авіації.

Ще у 1999 році після завершення навколосвітній подорожі на повітряній кулі  у товаристві Брайана Джонса Бертран Пікар вперше задумався про хиткість успіху своєї місії через залежність авіаційного транспорту від палива. Бертран прийняв рішення, що його наступний навколосвітній політ відбудеться без шкідливих викидів відпрацьованого палива у повітря. Так виникла ідея створення «сонячного» літака…

У 2003 році Джонс і Пікар почав вивчати можливості будівництва такої конструкції з новітніми технологіями.Після численних слів підтримки від американських дослідників і авіаційних фахівців вони звернулися до Федеральної політехнічної школи Лозанни. Був розпочатий технічно-економічний проект розробки. Управління проектом доручили інженеру, підприємцю і льотчику-винищувачу Андре Боршьбергу. 28 листопада 2003 року у тандемі з Пікаром вони публічно оголосили про початок неймовірного проекту, який нині привертає увагу громадськості всього світу.

29 червня 2004 року стало датою офіційного заснування літака Solar Impulse. Основна команда технологів підписала перші угоди наукового партнерства з Федеральною Лозанською політехнічною школа та Європейськогим космічноим агентством. У тому ж році перші партнери почали демонструвати свою підтримку цього амбітного проекту, вступивши в якості основних і офіційних меценатів. У 2007 році були укладені угоди про співпрацю з офіційними постачальниками деталей SolarMax, Victorinox, Toyota BKW-FMB і SQS. У листопаді 2007 року остаточний дизайн «сонячного літака» був представлений пресі і партнерам проекту.

У грудні 2008 року в щоденнику проекту Андре Боршьерг залишив такий запис: «Через тиждень після того, як лонжерони крила були доставлені в наш ангар Дюбендорф, ми закінчили збирати третю частину і тепер (вперше) розглядаємо крило з повним прольотом у 61 метра! Початковий шок вже позаду. Я повинен визнати, що ми вже звикли до цієї вуглецевої структури надзвичайних розмірів, що заполонила наш ангар. Впродовж декількох днів ми фіксували це крило до кабіни. Згодом ми матимемо перший скелет літака і будемо спроможні розпочати велике тестування вібрації…».

2009 рік став не менш важливим етапом проекту Solar Impulse. На початку року перші структурні випробування були завершені, і літак був остаточно зібраний. Після первинного публічного виступу, результати тестів прототипу в Дюбендорфі стало зрозуміло, що «сонячний» літак спроможний літати.

В наступному році розробка переїхала в «нове помешкання» до аеродрому Payerne. Дюбендорф став платформою для будівництва літаків Solar Impulse. У квітні 2010 року тест-пілот виконав перший політ на прототипі літака тривалістю у 87 хвилин. У червні команда побила безпрецедентний світовий рекорд: був здійснений нічний політ тривалістю 26 годин за допомогою енергії сонячних панелей. Після цього технологічного успіху Solar Impulse здійснив два швейцарські рейси. Вже у 2011 році – свої перші міжнародні польоти в центральній Європі (Бельгія та Франція). Після двох захоплюючих місяців за кордоном прототип «сонячного» літака благополучно повернувся додому і Бертран Пікар летів вперше на своїй розробці.

Впродовж кількох років поспіль кожна посадка літака, що живиться енергією сонця, викликав неймовірні емоції у команди розробників та овації всього світу. «Хоча я не можу говорити за всіх членів команди, але впевнений, що було загальне почуття виконаного обов’язку, гордості за проект, коли наш сонячний літак здійснив свій політ у швейцарських небі», – написав у блозі проекту авіатор Пікар.