«Приручити» термальну енергію, незважаючи на те що теплом землі людство почало користуватися ще в стародавні часи (чого варті лише римські терми), вдалося лише в ХIХ столітті.
За допомогою термальної енергії італійські фермери опалювали будинки і теплиці, підігрівали воду. Не дивно, що саме в італійському містечку Лардерелло в 1904 році був запущений перший у світі геотермальний електрогенератор. Ця станція з успіхом працює і донині.
У Росії на новий вид енергії звернули увагу в середині ХХ століття. У 1966 році на Камчатці була введена в експлуатацію Паужетська ГеоЕС. Ще через рік неподалік від Петропавловська-Камчатського ввели в дію Пирятинську ГеоЕС потужністю 600 кВт з першим в світі бінарним енергоблоком. У 1999 році до них додалася Верхньо-Мутновська ГеоЕС (12 МВт). У наступні 10 років запрацювали: Мутновськ (50 МВт), Менделєєвська (3,6 МВт) та Океанська (2,5 МВт) ГеоЕС. Всі вони розташовуються на Камчатці і Курильських островах – найбільш багатих на геотермальні ресурси регіонах Росії.
Незаперечним лідером в сфері геотермальної енергетики на даний момент є США. На квітень 2014 року сумарна потужність американських ГеоЕС становила 3442 МВт. Майже половина її (1 517 МВт) припадає на величезний комплекс «Гейзерс», що складається з 22 станцій. Друге місце в списку виробників геотермальної енергії зайняли Філіппіни – 1904 МВт, третя сходинка в Індонезії – 1333 МВт. Саме на Індонезію, за підрахунками вчених, припадає 40% світових запасів придатного для енергетики підземного тепла.
Геотермальна енергетика найбільш затребувана в країнах з високим рівнем вулканічної активності. Наприклад, в Ісландії ГеоЕС виробляють 25% усієї енергії, а на Філіппінах на частку геотермальних електростанцій припадає 18% виробництва енергії. Ісландія також може похвалитися найбільшою в світі ГеоЕС – Хеллішейді, розташована вона біля вулкана Хендігль. Її потужність становить 303 МВт.