Своєю назвою малі гідроелектростанції (МГЕС) зобов’язані розмірами, набагато скромнішим, ніж у класичних ГЕС. Однак, за принципом роботи вони практично не відрізняються від своїх більших «сестер».
У кожній країні існують власні критерії, за якими ГЕС може бути записана в малі. Так, наприклад, в Швеції і Латвії такими є гідроелектростанції потужністю менше 2 МВт, в Австрії та Німеччині – менше 5 МВт, в Греції і Португалії – менше 10 МВт. У США і Росії цей поріг становить 30 МВт, а в Канаді – 50 МВт.
В енергетиці деяких країн МГЕС гвідірають істотну роль. У Швеції, наприклад 1350 малих гідроелектростанцій забезпечують 10% всієї потреби країни в електроенергії. Однак найбільший розвиток мала гідроенергетика отримала в Китаї, де в даний час працюють близько 83 000 (!) МГЕС. В останні роки значно зріс інтерес до будівництва подібних електростанцій в США і Європі. В першу чергу завдяки державній підтримці. У Латвії та Білорусі електроенергія, вироблена малими гідроелектростанціями, закуповується по подвоєному тарифу.
Це цікаво
Гідроелектростанції потужністю до 5 кВт називають Піко-ГЕС.
Технічний потенціал малої гідроенергетики в Росії оцінюється в 41 ГВт. Його більша частина зосереджена на Північному Кавказі, в Сибірі і на Далекому Сході.
Історія МГЕС колишнього СРСР йшла досить звивистим шляхом. Пік їх будівництва припав на 40-і і 50-і роки XX століття, коли щороку в дію вводилось по кілька сотень малих гідроелектростанцій. Однак потім в СРСР був проголошений курс на будівництво ГЕС великої потужності, і кошти на розвиток малої гідроенергетики виділятися перестали. Якщо до середини 1950-х в країні налічувалося 6500 МГЕС, то в 1962 році – 2665, а до моменту розпаду СРСР всього 55.
Мала гідроенергетика в Росії починає відроджуватися. Так, уже в пострадянський період було побудовано кілька МГЕС потужністю 0,6-1,4 МВт в Дагестані, а в Північній Осетії почала виробляти електроенергію Фаснальская МГЕС потужністю 6,4 МВт. Крім того, існують проекти по відновленню раніше виведених з експлуатації станцій. Всього на даний момент в Росії діють близько сотні МГЕС сумарною потужністю 250 МВт.
Головна перевага малих гідроелектростанцій – це відносна простота будівництва і висока екологічність. МГЕС не вимагають великих водосховищ, а значить, відпадає ряд проблем, пов’язаних з їх виробництвом (затоплення земель, переселення жителів). Малі гідроелектростанції нерідко можуть працювати в повністю автоматичному режимі без постійного персоналу.
Це цікаво
Понад 70% світової потужності МГЕС доводиться на Китай.
МГЕС не забруднюють атмосферу викидами парникових газів і практично не впливають на навколишнє екосистему. Крім того, в силу простоти зведення малі гідроелектростанції особливо актуальні для енергопостачання віддалених районів.
При всіх плюсах МГЕС не обійшлося тут і без своїх підводних каменів. В їх роботі існує сезонність з зимово-річними спадами і осінньо-весняними піками виробництва. У маловодний період МГЕС може і зовсім зупинити свою роботу.
Крім того, іноді МГЕС стають заручниками свого віддаленого місця розташування. Підключення такої гідроелектростанції до єдиної енергосистеми може виявитися дорогим задоволенням, яке можна порівняти з вартістю самої станції.