У Росії є великі можливості для того, щоб розвивати відновлювальну енергетику. Однак незважаючи на це, на сьогоднішній день вона, якщо довіряти статистиці, займає лише 64 місце в світі за обсягом загальної електричної потужності вітропарків. Інакше кажучи, в Росії в наявності майже повна відсутність інтересу до потенціалу даної сфери енергетики.
Згідно з різними джерелами сумарна потужність вітроелектростанцій в Росії становить не більше 16-17 МВт електроенергії. При цьому згідно з даними Bloomberg в Китаї потужність всіх вітроелектростанцій складає близько 76 ГВт. А це означає, що російська вітроенергетика виробляє за рік приблизно стільки ж енергії, скільки китайська вітроенергетика може видати за 2 години.
Фахівці стверджують, що головна проблема розвитку альтернативної енергетики в Росії полягає в тому, що подібні проекти потребують значних фінансових впливах, хоча проведення, скажімо, Олімпійських ігор в Сочі, доводить той факт, що для реалізації великих енергетичних вливань вистачає можливостей, необхідно тільки бажання.
Російський обиватель в масі своїй вважає, що вітри дмуть лише на океанських берегах, однак згідно з даними звіту 2015 року від групи експертів з компанії AnalyticResearchGroup, Росія має найбільший вітропотенціалом в світі. Технічний потенціал вітряних електростанцій РФ оцінюється в 2 469,4 млрд. КВтг на рік, а загальні ресурси в даній галузі визначаються в 10,7 ГВт. Найбільші вітрові енергетичні зони в Росії розташовуються як правило на островах і узбережжі Північного Льодовитого океану від Камчатки до Кольського півострова; в районах Дону, Середньої і Нижньої і Волги; на узбережжі Азовського, Чорного, Балтійського, Баренцового, Охотського і Каспійського морів; на Алтаї, в Карелії, на Байкалі, в Туві.
На даний момент на 70% території Російської Федерації бензинові або дизельні електростанції є чи не єдиними джерелами енергії. Приміром, на Крайній Півночі, де живе більше 10 мільйонів чоловік, щороку витрачається 6-8 мільйонів тонн палива. Згідно з оцінками експертів, Застосування ветродізельного установок в даному регіоні дозволить скоротити витрату палива в два-три рази, що знизить ціну електроенергії.
У віддалених регіонах країни вітроелектростанції найбільш перспективні, адже люди живуть там далеко від ЛЕП, і ціни на паливо багаторазово збільшуються через транспортування енергетичних ресурсів. Наприклад, органи управління в деяких віддалених регіонах Східного Сибіру витрачають на паливо більше половини бюджету населеного пункту.
На сьогоднішній день Росія виробляє приблизно 16 МВт вітряної енергії. Найбільша вітроелектростанція розташовується в районі селища Куликове (Зеленоградского район Калінінградській області), також великі електростанції знаходяться на Чукотці, в Комі, Калмикії і Башкортостані. На північному заході, сході і півдні країни існують придатні для будівництва вітроелектростанцій майданчики потужністю близько 2500 МВт, а також майданчики, які очікують проектних робіт по введенню потужностей більш 3000 МВт. При цьому на частку вітрової енергетики в Російській Федерації зараз відводиться 0,5-0,8% в загальному енергетичному балансі країни. Це вкрай мало, тому оптимізм вселяє той факт, що 23 травня 2013 року на засіданні Уряду отримали схвалення нормативні акти, що стимулюють застосування відновлюваних джерел енергії і локалізують виробництво обладнання для такої генерації на території країни.
У той же час в Європі розвиток вітрової енергетики йде стрімкими темпами. Наприклад, в Іспанії на острові Гран Канарія планується запуск вітрової турбіни висотою 154 метри з лопатями довжиною 62,5 метра.
Також показовим є приклад розвитку альтернативної енергетики в Німеччині. Чверть століття тому фермери земель Шлезвіг-Гольштейна почали установку перших вітряків. За ці 25 років першопрохідці в цьому напрямку досягли вражаючих результатів – відновлювана енергетика стала найважливішим сектором економіки цієї провінції з населенням всього 3 мільйони чоловік.
На поточний період цей регіон покриває велику частину потреби в електриці за рахунок альтернативних джерел енергії. При цьому 70% такої енергії береться з вітрогенераторів, ще 20% з біомаси, а 10% дають сонячні батареї.
Очевидно, що світова вітроенергетика на сьогоднішній день є основним напрямком стратегії розвитку відновлюваних джерел енергії, які повинні рано чи пізно замінити традиційні вуглеводні.