Закон України «Про електроенергетику» свідчить, що в нашій державі «зелений» тариф являє собою спеціальну одиницю (тариф), за якою здійснюється закупівля електричної енергії, отриманої з альтернативних джерел.
Країни, що входять до складу ЄС, на даному етапі практикують зниження «зелених» тарифів. Це робиться для того, щоб зробити «зелену» електроенергію більш доступною і вигідною для потенційного споживача.
Фахівець у галузі юриспруденції Шмелін Дмитро стверджує, що нашій країні не потрібно дотримуватися цієї стратегії європейських держав. Протягом останніх двох десятків років «зелений» тариф був введений в 45 розвинених країнах. Він був створений в першу чергу для того, щоб залучити інвесторів і значні капіталовкладення в альтернативну енергетику. Впровадження «зеленого» тарифу в економіку країн Європейського Союзу («першовідкривачі»):
– Німеччина – 1991 рік;
– Швейцарія – 1992 рік;
– Італія – 1993 рік;
Для порівняння: Україна встановила «зелений» тариф в 2008 році.
Такого роду нововведення на даному етапі дозволили не найбільш «сонячній» Німеччини зайняти лідируючі позиції і показати результат майже в 20% від усієї альтернативної електроенергії в Європейському Союзі. За попередніми підрахунками фахівців, більше 30% від загальної кількості електрики в Європі – це «зелена» енергетика.
З недавніх пір положення справ на міжнародному енергетичному ринку почало хвилювати як інвесторів, так і споживачів. Законодавча база в сфері альтернативної енергетики передбачає укладення довгострокових договорів щодо постачання електроенергії. У зв’язку з тим, що альтернативна енергетика стрімко розвивається, з’являються все нові потужності, відповідно і ціна на кВт/год знижується. Оскільки договори укладалися досить давно (в деяких випадках 10-15 років тому) і ціна за кВт/год фіксувалася при укладенні угоди, то споживачі в результаті платять за електроенергію за «старими» цінами, які в 3-4 рази перевищують нинішню вартість.
Різке зниження існуючих в даний момент «зелених» тарифів і зниження потужностей вироблення альтернативної енергії не зможуть вплинути на ситуацію в Європі.
В реаліях теперішнього часу перед урядами європейських країн стоїть нелегкий вибір: знизити «зелений» тариф і тим самим спровокувати численні скарги в інвестиційний арбітраж з боку інвесторів або залишити тарифи незмінними і ще більше збільшити тиск на споживача.
Інвестиційний арбітраж, ґрунтуючись на міжнародних договорах щодо захисту інвестиційних вкладень, може сформулювати вимоги до держави про відшкодування збитків інвестора.
Ситуація, що склалася в даний період, досить неоднозначна і складна. Наша країна має членство в Договорі до Енергетичної хартії і відповідно несе ті ж зобов’язання перед іноземними інвесторами, що й країни ЄС.
Таким чином, зміна «зеленого» тарифу в Україні може супроводжуватись скаргами в інвестиційний арбітраж та відповідними розглядами, які можуть потягти за собою значні економічні збитки для держави.
