Німеччина – європейський піонер по використанню і виробленні відновлюваної енергії. Однак німці впритул наблизилися до серйозної проблеми, пов’язаної з вітряками, в яких вже вичерпується ресурс екслуатації. Старі вітряки невигідні в обслуговуванні і використанні, ще гірше те, що їх дорого демонтувати з метою утилізації. Також ще не вирішено остаточно питання, як вони будуть утилізуватися.
Німеччина почала масово встановлювати вітряні турбіни в середині 90-х років. Після катастрофи на атомній станції Фукусіма-1 в 2011 році і появи пов’язаної з нею чергової хвилі паніки перед атомною енергією стрімкий перехід на «зелену» енергію в Європі ще більше посилився.
На сьогоднішній день в Німеччині працює понад 25 тисяч вітряків. За чотири роки німці закрили 5 АЕС, і в даний час в Німеччині всього 15 відсотків від всієї споживаної енергії виробляється на атомних електростанціях. Але і у «зеленої» енергії, як виявилося, є свої труднощі.
По-перше, темпи переходу на вітрову енергію йдуть занадто швидко, настільки, що Німеччина експортує надлишки енергії в сусідні країни. Це збільшує ризик виникнення блекауту в разі перебоїв в енергомережі.
По-друге, найстарішим німецьким вітрякам вже більше двадцяти років. А за місцевими законами, такі турбіни підлягають розбиранню і переробці. У 2016 році 7 тисячам працюючим вітрякам виповниться по 15 років.
Відіграє свою роль і те, що за останнє десятиліття технології видобутку енергії з вітру зробили великий крок вперед і один сучасний вітряк здатний виробляти енергії стільки, скільки 4-7 його попередників. Уже сьогодні заміна турбіни на нову замість ремонту або модернізації старої виглядає вигідніше. Однак ремонт старих вітряків невигідний і з інших причин.
Видобуток відновлюваної енергії в Німеччині дотується державою. На вироблену електроенергію існують фіксовані тарифи – досить високі для того, щоб вітряк міг швидко окупитися. Після двадцяти років використання вітряка дотації припиняються, після чого обслуговування турбіни стає невигідним.
Проблема в тому, що виведення одного вітряка з роботи, його розбирання і утилізація обходиться в 30 тисяч євро. Більшість вітряків гігантських розмірів, їх доводиться розбирати за допомогою двох 150-тонних кранів. Є й такі власники, які бездумно валять величезні вітряки на землю, але в такому випадку їх складніше утилізувати або продати на вторинному ринку.
Деяку кількість вітряків вдається пустити в металоперобку. Також на вітряки німецького виробництва є попит на вторинних ринках в країнах Східної Європи. Проте, складність утилізації важких і високих конструкцій в міру збільшення їх кількості всеодно стрімко зростає.
До 2025 року почнуть «старіти» прибережні вітряки, які стоять в морі – їх почали встановлювати тільки в 2010 році, і ще ніхто не замислюється про те, як ці конструкції демонтувати.