Для багатьох учених (та й не тільки) незаперечним є факт, що глобальні зміни клімату – це одна з головних проблем, що стоять перед людством. Але що робити з величезною кількістю СО2, який ми продовжуємо викидати в атмосферу? В Ісландії дослідники відчувають одне з можливих рішень цієї проблеми.
Ісландія, в числі інших «зелених» напрямків, виділяє геотермальну енергетику – це один з найбільш доступних поновлювальних джерел енергії в цьому регіоні планети. Але підземний пар містить певну кількість двоокису вуглецю вулканічного походження, яка може після вилучення енергії потрапити в атмосферу.
Європейський дослідницький проект CarbFix має своєю метою створити технологію, яка імітує природний процес накопичення вуглекислого газу в базальтових породах ісландських геотермальних електростанцій, однією з яких є Hellisheiði, що виробляє 303 МВт електрики і 133 МВт термальної енергії.
«Геотермальні електростанції не викидають в повітря багато CO2, – розповідає Едда Сіф Арнадоттір, координатор проекту CARB FIX. – Наприклад, електростанція Hellisheiði, яка генерує 300 мегават електроенергії, викидає приблизно 40 тисяч тонн на рік, що становить 3% викидів аналогічної потужності електростанції на викопному паливі. Тому, викиди незначні, але ми намагаємося їх ще зменшити».
Експерименти, які проводять на геотермальної станції для вирішення проблеми СО2, можуть принести користь і для інших галузей енергетики. Для того, щоб не викидати забруднюючі гази в атмосферу, тут використовується наступна технологія: після проходження пари через турбіну, він надходить у конденсатор, де з нього виходить вода, яка використовується для того, щоб розчинити в ній сірководень і вуглекислий газ і після чого ця суміш направляється під землю. Потужні насоси закачують збагачену газами воду на глибину близько 500 метрів. Такий спосіб гарантує, що СО2 не буде потрапляти в атмосферу.
Земна кора Ісландії практично вся складається з базальтових порід. Цього каменю вулканічного походження відведено особливе місце у взаємодії з вуглекислим газом: завдяки високому вмісту заліза, кальцію і магнію він вступає в хімічну реакцію з газованою водою, перетворюючи вуглекислий газ у тверді мінерали, які залишаються в землі.
Досліди в Університеті Ісландії продемонстрували реальну дію цього рішення. Використовуючи базальтовий порошок для імітації глибинних процесів у надрах Землі, вчені спочатку припустили, що на мінералізацію СО2 необхідний приблизно п’ятирічний термін, але з’ясувалося, що процес протікає набагато швидше.
“Були випадки, коли моделювали масштабні закачування, а потім говорили, що знадобиться кілька років, щоб перетворити вуглекислий газ у карбонатні мінерали. Але насправді, працюючи вже на місці, ми зрозуміли, що це вийде набагато швидше, – ділиться досвідом геохімік Івона Галечко з Університету Ісландії. – Наша робота перевершила всі очікування, і ми дуже раді. Це дійсно дуже хороша новина для нас, науковців, і для всіх людей, тому що ми зможемо впоратися з СО2 і зробити щось добре для нашого клімату”.
Експерименти показали, що вуглекислий газ трансформується в твердий карбонат кальцію всього за один рік. Таким чином газ назавжди «знешкоджується» в п’ять разів швидше, ніж до цього очікувалося.
У теж час, вчені запевняють, що цей метод не викликає яких-небудь побічних продуктів і є цілком безпечним для підземних джерел. Принаймні, на даному етапі дослідження зразків глибинних вод ніяких металів не виявлено – вона цілком придатна для пиття.
