Вчені вже давно помітили, що Світовий океан багатий не тільки механічною енергією, яку можна витягти з океанських припливів, течій і хвиль, але і те, що він є найбільшим в світі накопичувачем теплової енергії сонця.
Дійсно, поверхня океану в тропічних широтах нагрівається до температури, яка досягає 30° С. Причому температура води на цьому ж самому місці, але на кілометровій глибині, не перевищує 6°С. Саме цю істотну різницю температур можна використовувати для отримання енергії.
Використовувати даний феномен запропонував відомий французький фізик д’Арсонваль ще понад сто років тому. Його перша гідротермальних машина представляла собою теплообмінник, в який надходила тепла океанська вода. Під впливом високої температури води в теплообміннику відбувалося випаровування низкокиплячої рідини(д’Арсонваль використовував аміак, який закипає при 33,3°С). Пара, що утворилася обертала лопаті генератора і потім надходила в другу камеру, яка охолоджувалася водою, піднятою з океанських глибин. Пара знову переходила в рідкий стан і цикл повторювався.
На сьогоднішній день, як легкозакипаюча рідину крім аміаку використовують і ще й пропан. Хоча ККД таких електростанцій відносно невеликий – всього 3-5%, адже дуже багато енергії витрачається роботу потужних насосів, які забезпечують підйом холодної води з великих глибин, та й холодоагент циркулює між камерами з невеликою швидкістю, проте перспективи у гідротермальних електростанцій досить райдужні.
По-перше, вони не займають багато місця, тому розмістити їх можна безліч в будь-якому зручному для цієї мети місці.
По-друге, працювати такі установки можуть безперервно в автономному режимі, адже вони самі себе і забезпечують електроенергією. Досить тільки запустити процес.
По-третє, гідротермальні станції екологічно безпечні, адже в процесі своєї роботи вони не викидають в атмосферу шкідливі вуглекислотні гази.
По-четверте, постійний відбір тепла сприятливо впливає на кліматичні зміни в атмосфері. Внаслідок зменшення поверхневої температури океану зменшується кількість освічених парникових газів. Крім того знижується ймовірність формування руйнівних ураганів, які спустошують прибережні зони тропічних країн.
Аналітики порахували, що в екваторіальній зоні світовий океан за добу акумулює таку кількість теплової енергії, яка виділилася б при спалюванні 250 мільярдів барелів нафти. Тому використання даного виду енергії є досить перспективним завданням.