Куц Тина

За словами міського голови Сергія Надала, до кінця поточного року у Тернополі з’явиться сім котелень, покликаних обігрівати державні установи. Функціонувати нові котельні будуть завдяки торф’яній крихті (брикетам). Фінансову сторону даного проекту забезпечив інвестор. Крім безпосередньо самих котелень був введений в експлуатацію завод з виготовлення торф’яних брикетів, інформує Тернопільська міськрада.

Жителі нашої країни вже досить близько ознайомлені з паливними брикетами з соломи, тирси та лушпиння соняшника. Даний вид палива популяризується в Україні і розширює сферу застосування. Торф’яне паливо у вигляді брикетів почало використовуватися в рамках нашої держави досить недавно.

Паливні брикети з торфу під час згорання виділяють значно більшу кількість тепла в порівнянні зі звичайними дровами.

Пресувальна техніка перетворює підготовлену сировину в брикети встановленого розміру і конфігурації.

Паливо з торфу значно вигідніше кам’яного вугілля у фінансовому плані. До того ж, заводи по виробництву брикетів рекомендується розташовувати неподалік від родовищ горючого матеріалу, що значно скорочує грошові витрати.

Тернопіль володіє досить великими покладами торфу в більш ніж 90 гектарів. Шумське торфове родовище створює потужну базу для розвитку альтернативної енергетики на території області. Поклади горючої сировини привернули увагу після декількох значних пожеж на місці торфовищ.

Українські інвестори зацікавилися родовищем і перспективами, які воно представляє. Поклади торфу досить великі, тому розглядається варіант будівництва теплової електростанції на Тернопільщині. Поки ця ідея не втілилася в конкретний проект, але передумови для появи ТЕС існують.

Як стверджує мер міста, за попередніми підрахунками завдяки котельням вдасться скоротити опалювальні витрати приблизно на 18-20 млн гривень (більше 7 тисяч кубометрів газу). Досвід застосування подібного типу котелень в Тернополі є. Третя міська лікарня в минулому опалювальному сезоні завдяки альтернативному паливу скоротила витрати майже на третину.

Підвищення цін на електроенергію і газ підштовхують до активного пошуку альтернативних джерел. Експлуатація торф’яних котелень в Тернополі допоможе значно скоротити споживання російського газу. Голова Тернопільської міськради Сергій Надал акцентує увагу на тому, що подібна практика стане як ніколи актуальною в наступному році, коли фінансове забезпечення лікарень і навчальних закладів перейде в юрисдикцію міської ради та бюджету відповідно.

В даний час 3 котельні, які функціонують за допомогою торф’яних брикетів, вже змонтовані і готові приступити до роботи. Інші чотири поки добудовуються.

Наближається опалювальний сезон і зараз, як ніколи, доречно буде подумати над економією сімейного бюджету. Багато людей на теоретичному рівні ознайомлені з альтернативною енергетикою та її здобутками, але застосувати на практиці заважає страх, що трати виявляться порожніми. В цьому випадку допоможе невеликий майстер-клас на тему «Як зробити сонячний колектор для домашнього використання власноруч». Отримана в результаті конструкція буде мати потужність трохи нижче виробничої, але враховуючи різницю у вартості, цей недолік цілком припустимий.

Основна концепція домашнього колектора – недорого і продуктивно. Для виготовлення цього приладу будуть необхідні доступні матеріали, які можна виявити серед усього іншого у себе в гаражі або придбати в найближчому будівельному магазині. У даний момент серед розробок альтернативної енергетики існують різні модифікації сонячних нагрівачів, але принцип їх роботи залишається незмінним: чорний матеріал в складі конструкції поглинає сонячне випромінювання і тепло, яке передається воді.

Бюджетні моделі колекторів можна відтворити в домашніх умовах, не використовуючи різного роду насоси та електрообладнання. Нагрівач може активно функціонувати і в холодну пору року, але тоді необхідно використовувати в якості рідини антифриз. Робота колектора власного виробництва є пасивною і не вимагає будь-яких витрат електроенергії.

Центральним елементом нагрівача є абсорбер. Він представлений у вигляді металевого листа, до якого приварюються труби різного діаметру. Більш товсті труби розташовуються паралельно одна одній в горизонтальному положенні і служать для входу і виходу рідини в межах системи. Труби меншого діаметра необхідно розмістити у вертикальному положенні і з’єднати їх з горизонтальними трубами за допомогою зварювання. Також потрібно проробити отвори для входу (в нижній частині конструкції) і виходу (у верхній частині абсорбера з протилежного боку) рідини. Труби повинні якомога щільніше прилягати до металевого листа для більшої тепловіддачі.

Конструкція абсорбера поміщається в раму з дерева і накривається зверху склом. Скляне покриття виконує функцію захисту і створює парниковий ефект. Найбільш підходяща товщина скла – 4-5 мм Можна прикріпити ще один шар скляного покриття. Це дещо збільшить ефективність, але, в той же час, збільшить загальну вагу колектора. Дерев’яна рама попередньо підлягає обробці спеціальною фарбою і антисептичним розчином. Абсорбер необхідно покрити жаростійкої фарбою, яка здатна витримати високу температуру і при цьому зберегти первозданний вигляд. Також під конструкцію поміщається утеплювач у вигляді мінеральної вати, що витримує температуру близько двох сотень градусів.

Дно дерев’яної рами з колектором фіксується фанерою або дошками щоб уникнути потрапляння вологи в установку. Важливо при складанні рами враховувати функціональні особливості дерева, адже різні погодні умови провокують деякі зміни її конфігурації. З цією метою при проектуванні залишають кілька міліметрів у запасі. Скло необхідно надійно і герметично закріпити на раму з використанням гумового ущільнювача для вікон.

В якості накопичувального бака, в який буде надходити гаряча вода від колектора, можуть використовуватися кисневі балони, непридатні для роботи електричні бойлери або харчові бочки. Головна вимога при виборі бака – він повинен витримувати тиск у кілька атмосфер.

Накопичувальний бак з колектором з’єднується в єдину систему за допомогою металопластикових труб. Відстань між баком і нагрівачем має бути мінімальною, щоб уникнути втрат тепла. Також необхідно встановити в крайній верхній точці системи циркуляції води розширювальний бачок для контролю тиску в колекторі.

Така установка дозволяє без особливих витрат забезпечити гарячою водою житловий будинок та задовольнити потребу в теплі цілої родини.

Автономні енергоефективні будинки набирають все більшу популярність в Україні. Розвиток і популяризація альтернативної енергетики в нашій країні пробудило інтерес громадян до отримання електроенергії з поновлюваних джерел в масштабах домашнього господарства.

У селі Котельва (Полтавська область), завдяки зусиллям одного з жителів, з’явився автономний будинок. Господар оселі Гришко Михайло самостійно раціоналізував особисті витрати і відмовився від комунальних благ. На модернізацію житла полтавчанин зважився після того, як стало питання підключення до лінії електропередач. Михайло підрахував, що приблизна вартість приєднання будинку до загальної мережі обійдеться йому в 10-13 тисяч гривень. Це з урахуванням того факту, що лінія проходить в п’яти-семи метрах від будівлі. Оцінивши недоречність подібних витрат і подальшу оплату електроенергії за новими тарифами, новатор прийняв рішення встановити автономну електростанцію, що працює від сонячних панелей.

Перейнявшись ідеєю модифікувати своє житло і зробити його автономним, полтавський новатор почав моніторити простори інтернету в пошуках відповідей на безліч питань щодо придбання та встановлення сонячних батарей. Отримавши теоретичні знання, власник будинку приступив до практичної сторони питання.

Перша сонячна панель, придбана Михайлом, мала потужність в 30 Вт і була приєднана до двох акумуляторів від автомобіля, які простоювали без діла в гаражі. Дана конструкція генерувала електроенергію, якої вистачало на забезпечення роботи двох лампочок на 12 вольт, потужністю 5 Вт кожна. Господар будинку вклав у придбання сонячної панелі 450 грн.

Оцінивши переваги альтернативного способу отримання електрики, Михайло через 1 місяць придбав ще одну панель, вартістю трохи більше двох тисяч гривень (потужність 215 Вт). У тандемі з сонячною панеллю він обзавівся двома накопичувальними гелевими акумуляторами, які зажадали ще дві тисячі гривень. Старий інвертор, який раніше використовувався для роботи автобуса, забезпечив необхідну напругу в 220 вольт.

Тепер більш потужна сонячна панель забезпечує електроенергією весь будинок, в тому числі і побутові прилади. Отриманої з відновлюваних джерел електрики достатньо для освітлення житла, зарядки мобільного телефону і ноутбука, роботи телевізора і настільної лампи.

За словами новатора, загальна вартість проекту склала близько шести тисяч гривень. Така інвестиція більш ніж раціональна, адже термін експлуатації сонячних панелей близько 30 років. Єдині періодичні витрати – покупка нових акумуляторів, які продуктивно виконують свою функцію протягом п’яти-семи років.

Михайло Гришко розповідає, що багато жителів села не схвалюють його вибору і наполегливо рекомендують підключатися до звичної лінії електропостачання. Господар автономного будинку, побачивши на практиці переваги альтернативної енергетики, навіть не думає про повернення до традиційного забезпечення електроенергією свого житла.

Український архітектор створив новітнє житло, яке в будь-який момент можна демонтувати і перевезти в будь-яку точку земної кулі. Монтаж такого будинку займе приблизно один місяць. Підключення та встановлення необхідних комунікаційних пристроїв можливо зробити за добу. Дане помешкання складається зі спеціальних модулів, що мають розміри 3×6 метрів.

Розробник будинку Мотієнко Юрій закінчив роботу над своїм проектом в квітні поточного року. На даний момент його компанія провела установку п’яти повноцінних будинків подібного формату і активно веде роботу над ще трьома домами, які найближчим часом будуть готові до експлуатації. Проект передбачає створення будинків з модулів за прикладом звичайного дитячого конструктора. При цьому конфігурація будівлі і її площа безпосередньо залежить від фантазії і побажань власника.

Створення модулів відбувається в виробничому цеху протягом місяця. У цей період проводитися збірка окремих модулів і проведення декоративних робіт. З цеху деталі виходять повністю готовими до експлуатації. Залишається лише доставити їх до місця призначення і провести монтаж. Завдяки тому, що фахівці в процесі виробництва з максимальною точністю підганяють модулі один до одного, складання повноцінного будинку не є особливо трудомістким.

Подібні будинки прийшли до нас з країн Європи. Канада і США досить широко використовують модульні домівки. Конструкція будинку Юрія Мотієнко відрізняється від європейських аналогів більшою мобільністю, швидкістю збирання, цілісністю модулів і відсутністю фундаменту.

Завдяки спеціальним панелям (OSB), що мають товщину до 1 см, і неопору з графітовими вкрапленнями, будинок має низькі показники втрати тепла. Поява в даних матеріалах комах-шкідників неможливо.

Створення модулів проходить з урахуванням європейських норм і стандартів. Високотехнологічні матеріали нового покоління роблять будинок вогнетривким, тим самим забезпечуючи пожежну безпеку для жителів. Стіни житла досить тонкі, але при цьому дуже добре зберігають тепло. Десятисантиметрова товщина стіни модульного будинку по теплопровідності відповідає стіні товщиною понад півтора метра в традиційній будівлі.

Новинка оснащена LED-освітленням, вбудованими меблями і системою «розумний дім». Модульне житло, що має повну комплектацію і готове до експлуатації, коштує близько 54 тисяч доларів.

В межах України дана пропозиція є досить дорогим задоволенням. З метою розширення цільової аудиторії, Юрій і його команда активно працюють над створенням більш дешевого аналога за допомогою використання недорогих матеріалів для зовнішнього оздоблення. За словами розробника, будинок площею 45 квадратних метрів, який має більш дешеве облицювання, буде оцінений в 25-27 тисяч доларів. Застосування недорогих матеріалів для декору ніяк не вплине на енергоефективність будинку і зробить його доступнішим.

Компанія Module House, співзасновником якої є Юрій Мотієнко, планує виходити на європейський ринок. В даний момент співробітники працюють над розробкою модульного дитячого садка для замовників з Німеччини. Команда підприємства надалі планує створити екопоселення в межах Києва.

У найближчі дні стартує опалювальний сезон в Україні, а враховуючи заплановане підвищення цін на комунальні послуги, всі з «нетерпінням» чекають перші квитанції на оплату. Все більша кількість громадян задаються питанням: «Як заощадити на опаленні без шкоди для здоров’я?». В умовах квартири доречним буде утеплення стін, встановлення пластикових вікон і т. п. В умовах приватного житла, економніше буде використовувати паливні пелети замість звичного вугілля.

Пелети можна виготовити власноруч з деревних відходів і непотрібної макулатури в домашніх умовах. Найбільш підходящою сировиною, яка забезпечить найбільшу продуктивність пелет, є відходи від обробки хвойних порід деревини. Концентрат хвойних смол і лігніну в цих породах дозволяє створити біологічне паливо, яке в процесі обробки буде менш вибагливим (буде тримати первісну форму і легше перетворюватиметься в гранули необхідного розміру). Вологість тирси повинна варіювати в межах 12-15%.

Для створення сировини потрібної конфігурації тирсу необхідно подрібнити за допомогою дробарки або циркулярної пили. Розмір тирси повинен бути не більше двох міліметрів. Потім їх потрібно ретельно просіяти і просушити.

Оброблену сировину можна сушити на відкритому сонці або за допомогою саморобної сушарки. Для її створення знадобиться бочка без дна, яка завдяки електродвигуну буде безперервно обертатися. У бочку необхідно подавати тепле повітря.

Гранулювання – це технологічно складний і відповідальний етап домашнього виробництва. Пристрій, що виконує цю функцію, називається гранулятором. Можна створити прилад своїми руками. Для цього знадобиться металевий диск, що має товщину більше 2 сантиметрів. Діаметр диска може бути абсолютно довільним. Але варто враховувати, що від його розміру і від потужності двигуна безпосередньо залежить кінцевий результат, тобто кількість кілограм, вироблених пелет в годину.

Диск необхідно зафіксувати у верхньому секторі корпусу установки. Він повинен щільно прилягати до стінок і при цьому рухатися без будь-яких перешкод. Через редуктор матриця з’єднується з електродвигуном (потужність понад 20 кВт). Кількість обертів диска у хвилину має бути близько 80-100. У нижньому секторі корпусу установки за допомогою муфти і підшипників фіксується вал редуктора.

Процес виробництва гранул виглядає так: підготовлена заздалегідь сировина засипається зверху в гранулятор, обробляється матрицею і потрапляє в спеціальний лоток. Отримані гранули потрібно просушити і розфасувати в мішки для зберігання.

Пелети домашнього виробництва стануть прекрасною альтернативою кам’яного вугілля і значно заощадять бюджет.