Куц Тина

Закон України «Про електроенергетику» свідчить, що в нашій державі «зелений» тариф являє собою спеціальну одиницю (тариф), за якою здійснюється закупівля електричної енергії, отриманої з альтернативних джерел.

Фахівець у галузі юриспруденції Шмелін Дмитро стверджує, що нашій країні не потрібно дотримуватися цієї стратегії європейських держав. Протягом останніх двох десятків років «зелений» тариф був введений в 45 розвинених країнах. Він був створений в першу чергу для того, щоб залучити інвесторів і значні капіталовкладення в альтернативну енергетику. Впровадження «зеленого» тарифу в економіку країн Європейського Союзу («першовідкривачі»):

– Німеччина – 1991 рік;

– Швейцарія – 1992 рік;

– Італія – 1993 рік;

Для порівняння: Україна встановила «зелений» тариф в 2008 році.

Такого роду нововведення на даному етапі дозволили не найбільш «сонячній» Німеччини зайняти лідируючі позиції і показати результат майже в 20% від усієї альтернативної електроенергії в Європейському Союзі. За попередніми підрахунками фахівців, більше 30% від загальної кількості електрики в Європі – це «зелена» енергетика.

З недавніх пір положення справ на міжнародному енергетичному ринку почало хвилювати як інвесторів, так і споживачів. Законодавча база в сфері альтернативної енергетики передбачає укладення довгострокових договорів щодо постачання електроенергії. У зв’язку з тим, що альтернативна енергетика стрімко розвивається, з’являються все нові потужності, відповідно і ціна на кВт/год знижується. Оскільки договори укладалися досить давно (в деяких випадках 10-15 років тому) і ціна за кВт/год фіксувалася при укладенні угоди, то споживачі в результаті платять за електроенергію за «старими» цінами, які в 3-4 рази перевищують нинішню вартість.

В реаліях теперішнього часу перед урядами європейських країн стоїть нелегкий вибір: знизити «зелений» тариф і тим самим спровокувати численні скарги в інвестиційний арбітраж з боку інвесторів або залишити тарифи незмінними і ще більше збільшити тиск на споживача.

Інвестиційний арбітраж, ґрунтуючись на міжнародних договорах щодо захисту інвестиційних вкладень, може сформулювати вимоги до держави про відшкодування збитків інвестора.

Ситуація, що склалася в даний період, досить неоднозначна і складна. Наша країна має членство в Договорі до Енергетичної хартії і відповідно несе ті ж зобов’язання перед іноземними інвесторами, що й країни ЄС.

Таким чином, зміна «зеленого» тарифу в Україні може супроводжуватись скаргами в інвестиційний арбітраж та відповідними розглядами, які можуть потягти за собою значні економічні збитки для держави.

Чернігівщина виділяється на загальному тлі впровадженням технологій альтернативної енергетики, значно досягнувши успіху в питанні заміни вугілля на дрова і пелети. Подібна практика не є новинкою в межах України, але масштаби такого роду інновацій в Чернігівській області гідні захоплення.

За словами глави Варвинського відділення освіти, Брагинцівська і Леляківська загальноосвітні школи в минулому році подбали про економію під час опалювального сезону і закупили партію брикетів з лузги соняшнику на виробництві в с. Івківці. Покупка була здійснена через безпечну систему з назвою «Прозоро».

Голова відділення освіти смт Варва Кутовий Володимир стверджує, що якісне біологічне паливо, яке має відповідні сертифікати, доставляють у спеціальних упаковках. Альтернативне паливо у вигляді брикетів з соняшнику, тирси або соломи надає достатню кількість тепла, не виділяючи при згорянні їдкого диму.

Школи Городнянського району опалюються гібридними котлами, які функціонують як на газі, так і на біопаливі. В залежності від температури на вулиці, вибирають вид палива (коли великий мороз – опалюють газом, коли температура не надто низька – дровами).

Загальноосвітні заклади в місті Бобровиця за допомогою твердопаливного котла заощадили понад 140 000 гривень.

Глава відділу освіти р. Бобровиця Лоленко Станіслав повідомляє, що в рамках району на даний момент п’ять шкіл експлуатують котли на твердому паливі, а ще десять шкіл – гібридні установки.

Освітянин стверджує, що перевірка газових лічильників у «Чернігівгазі» потягла за собою значні додаткові витрати. Перевірка одного лічильника на справність обійшлася в три сотні гривень. Близько 10 пристроїв газовики визнали несправними і переконливо попросили замінити, при тому, що ціна на один лічильник – більше 2 тисяч гривень. Лоленко станіслав акцентує увагу на тому, що витрати на опалення газом чималі, а якщо додати до цього ще й дорогу експлуатацію обладнання, то мова про доцільність такого палива не йде.

Глава відділу освіти повідомляє, що на даному етапі укладено договір з компанією, яка займається установкою і обслуговуванням альтернативних опалювальних приладів. Послуги, які надаються фірмою, полягають у встановленні твердопаливних котлів, забезпеченні паливом і обслуговуючим персоналом, а також контролі температурного режиму приміщень за допомогою комп’ютерної мережі. Користуючись широким спектром послуг компанії, школи будуть економити близько 10% у порівнянні з оплатою газу.

Школи Ічнянського району опалюються торф’яними брикетами, тирсою і дровами. Голова місцевого відділу освіти Нагорна Світлана повідомляє, що для шкіл району було попередньо закуплено понад 450 кубометрів деревини за ціною близько 150 гривень за кубічний метр. Торф’яні брикети обійшлися в 600 гривень за 1 тонну.

Переконуючись у ефективності альтернативного палива, школи Чернігівської області впевнено замінюють звичне газове опалення на економічні твердопаливні котли. На їх досвіді чудово простежується динаміка зниження фінансових вкладень у обігрів закладів на час опалювального сезону. Така практика в Україні вже показує конкретні результати у числових значеннях і в грошовому еквіваленті.