Незвичайну систему випробували французькі фахівці відомої компанії CEA-Leti і інтернаціонального політехнічного університету в містечку Греноблі (Universit national polytechnique de Grenoble), які працюють в спільному центрі інновацій – Minatec.
Томас Джагер (один з авторів даної новинки), пояснює, що енергія, яка перебуває в дощових краплях дозволить виробляти струм для невеликих пристроїв (наприклад, датчиків на будь-яких спорудах) під час відсутності сонця (в погану погоду фотоелектричні батареї марні).
Щоб відповісти на питання, скільки електрики можна отримати з дощу, Томас і його колеги і друзі Ромейн Гуйон, Гіслейн Депесс і Жан-Жак Шеллу побудували установку для дослідів, в якій краплі дощу падають з висоти на тоненьку пластинку з PVDF (полівініліденфториду). Коли краплі дощу вдаряються об пластинку PVDF, яка має товщину всього 25 мікрометрів, там, на пластині, виникають невеликі механічні коливання, здатні короткочасно генерувати струм.
Найважливіше, що цікавило авторів в проведенні цих дослідів – це залежність ефектної роботи пристрою від величини і швидкості падіння крапель. З’ясувалося, що саме великі краплі представляють найбільшу вигоду для пьєзогенератора, які падають досить повільно. Швидкісні краплі набагато більше витрачають енергію, розбризкуючись від удару, ніж передають пластині.
Установка Гуйона, яка володіла маленькою «метою», давала мінімум 1 мікроВт потужності під час дощу (штучного). При всьому цьому, найбільші краплі видавали миттєвий «спалах» в цілих 12 мілліватт. А в загальному, стверджують автори даного експерименту, така система, площею всього в 3 квадратних сантиметри, здатна дати від 2-3 мікроват до 10-15 міліватт потужності.
Додатково до всього, вчені підрахували приблизні запаси енергії в дощових краплях, які випадають над Францією. Виявилося, що один 1 квадратний метр французької землі здатний видати від дощу за одну годину 1 Вт електрики. Необхідно відзначити, що застосування пьезоелектриків для виробництва струму в будівлях і на вулиці досить давно не дає спати винахідниками. Проекти даного типу мають велику популярність.
Отже, щоб підібрати генератор, потрібно знати, скільки щомісяця ви споживаєте електроенергії, це кількість кіловат розділити на 24години (добу), щоб знати, скільки енергії буде споживатися в годину, при цьому швидкість заряду акумуляторних батарей генератором повинна скласти як мінімум 560 Ватт на годину . Тому якщо ви збираєтеся встановити вітроелектростанцію на високій і відкритій території, з середніми поривами вітру в рік, вам знадобиться генератор з підвищеною потужністю, в три рази більше необхідної.
Що стосується лопатей, з економічної точки зору краще вибирати одполосний вітрогенератор, в порівнянні з трьохполосними, при однакових поривах вітру, він буде крутиться швидше, а це значить що ви можете купити не настільки потужний генератор.
Монтувати вітряну електричну установку (ВЕУ) краще на відкритому майданчику або на вершині пагорба. Наявність будівель, дерев і розташування поруч з будинком вимагають підйому вентилятора на висоту. Чим вище, тим більше приріст енергії. Установка устаткування на висоті вимагає створення надійної щогли на міцному фундаменті, здатної протистояти вітровим навантаженням. Використання розтяжок підвищує стійкість, але рухливість ґрунтів вимагає періодичного регулювання їх натягу.
Монтаж вітряків на даху будинку, як і кріплення щогли до стіни будівлі можливо, але не бажано через збільшення рівня шумів в приміщеннях і виникнення розгойдують конструкції та зайвих навантажень. Найбільший ККД мають вітряки з криволінійними поверхнями лопатей, розташованими під гострим кутом в напрямку потоку повітря. Вони, як і у літальних апаратів, створюють підйомну силу.
Підбираючи вітрогенератор, варто розуміти, що споживачі живляться від акумуляторів через інвертор, потужність якого задовольняє потреби підключених приладів. Генератор тільки забезпечує підзаряд АКБ. Зазвичай потужності генератора в 1кВт досить для зарядки акумуляторів, що живлять побутові прилади через інвертор потужністю близько 4-х кВт.
Для областей зі слабкими вітрами рекомендуються конструкції з максимальним виробленням електроенергії, що використовують лопаті гвинтів збільшених розмірів. Застосування лопатей з діаметром в 4 м замість 2,5 для генератора в 1кВт підвищує вироблення електрики більш ніж в два рази.
Для роботи діючих 15 реакторів купується паливо. Його вартість становить 800 млн доларів США в рік з урахуванням того, що там же зберігатися відпрацьоване ядерне паливо. Спроби використання ядерного палива від американської компанії Westinghouse не увінчалися успіхом.
До 2020 року проектний термін експлуатації 9 атомних реакторів буде закінчений. Три ядерні реактори працюють, незважаючи на те, що термін їх експлуатації давно минув. Робота 9 атомних реакторів після 2020 року передбачена Енергетичною стратегією України.
Сумарна потужність всіх українських електростанцій не перевищує 30 ГВт. Потужність найсучаснішого вітрогенератора Vestas V136 становить 3,45 МВт, а самого нового вітрогенератора ENERCON 4 MW Plattform – 4МВт. Таким чином, встановивши в Україні всього 10 тисяч таких (або аналогічних) вітрогенераторів, можна вирішити всі проблеми, пов’язані з атомною енергетикою. Навіть в тому випадку, якщо ці вітрогенератори будуть працювати в половину своєї потужності. І ніяких проблем з радіацією.
В Україні планують побудувати найпотужнішу в Європі берегову вітроелектростанцію. Вона буде розташована в Мелітопольському та Приазовському районах Запорізької області. Про це повідомили в прес-службі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
Крім того, проектом будівництва також передбачається будівництво повітряної лінії 330 кВ, яка повинна підключити електростанцію до підстанції 330 кВ «Мелітопольська» Дніпровської ЕС та реконструкцію самої підстанції.
