Компанія Drayson Technologies розробила систему, яка здатна збирати енергію з бездротових мереж (Wi-Fi, 2G-4G), а також мереж цифрового телемовлення. Розробка, спрямована на малопотужні пристрої “Інтернету речей (IoT)”, отримала назву Freevolt. У найближчому майбутньому плануються до випуску комплекти для розробників, які дадуть виробникам можливість інтегрувати цю технологію в свої пристрої.
Варто зазначити, що кількість зібраної енергії залежить від розмірів антени з вбудованим випрямлячем і щільності розміщення бездротових пристроїв. Наприклад, Freevolt зможе дати енергію потужністю до 100 мкВт при розмірах пристрою з кредитну картку. При цьому технологія є масштабованою: розробники стверджують, що при об’єднанні кількох антен в один масив можна отримати до 3 мВт.
Першим комерційним продуктом з використанням Freevolt став персональний датчик якості повітря CleanSpace Tag, що дозволяє побудувати високоефективну мережу контролю забруднення повітря. Також дана технологія може застосовуватися в різних переносних пристроях, камерах домашнього моніторингу та датчиках розумного будинку. Аналітики прогнозують, що до 2020 року кількість IoT-пристроїв на світовому ринку може досягти 50 мільярдів, що дає співробітникам Drayson Technologies обгрунтовані надії на успіх.
Герасимюк Оксана
Збір енергії від радіочастотних сигналів відтепер реальність!
Вихровий гідравлічний теплогенератор – принцип роботи
В даний час в сільському господарстві існує завдання широкого впровадження енергозберігаючих технологій, які дозволять знизити матеріальні засоби при створенні нової продукції і зменшити енергетичні витрати в даному процесі. Перспективним напрямком для цього є альтернативні джерела енергії.
Один з альтернативних видів відновлюваної енергетики – вихрова, яка представляє собою технології використання закручених потоків суцільного середовища (наприклад, рідини і газу) для перетворення їх в теплову енергію, роботу, градієнт температури і тиску.
Традиційними теплогенераторами, які широко застосовують в техніці і побуті, є перетворювачі енергії, що використовують теплоту згоряння різного роду палив (рідкого, твердого і газоподібного). До їх недоліків відносяться забруднення навколишнього середовища продуктами згоряння, значні фінансові витрати при транспортуванні і зберіганні енергоносіїв.
Інша справа – розробка автономної, малогабаритної, економічної, гнучкої в експлуатації і технічно безпечної теплоенергетичної установки – «Вихровий гідравлічний теплогенератор» (ВГТ).
Дана установка – це один із напрямів у вирішенні завдання забезпечення потреб населення, промисловості та сільського господарства тепловою енергією, особливо в регіонах, віддалених від централізованих енергомереж. Пристрій виробляє тепло за допомогою зміни фізико-механічних параметрів рідинного середовища при її перебігу під комплексним впливом прискореного і загальмованого руху. Прискорення потоку досягається шляхом створення вихору в системах закрутки потоку вихрового теплогенератора з одночасним звуженням потоку в конфузорі, а гальмування – подальшим його розширенням в кавітаціонній трубі теплогенератора і развихренням потоку на виході з кавітаціонної труби.
Система теплопостачання на базі ВГТ складається:
з системи закрутки потоку 1, кавітаціонної труби 2, развіхрители 3, теплопередаючих пристроїв (теплообмінник, батареї, калорифери і т.п.) 4, гідронасоса 5, з електродвигуна 6 і пульта управління роботою теплогенератора 7.
Вихровий гідравлічний теплогенератор
Схема децентралізованої системи теплопостачання на базі ВГТ
Як джерело тепла використовується мініатюрний вихровий теплогенератор (ВГТ), що працює від гідронасоса. Електроенергія використовується тільки для заживлення приводу гідронасоса системи опалення, причому гідронасос живиться електроенергією тільки для підігріву води. При охолодженні системи опалення до заданої температури – гідронасос відключається (працює автомат контролю заданої температури повітря в приміщенні). Тому гідронасос, наприклад потужністю 1 кВт, насправді споживає тільки 0,5 кВт протягом години роботи, а гідронасос потужністю 0,6 кВт – тільки 0,3 кВт. Результати випробувань показують, що з гідронасосом потужністю 1,0 кВт вода в системі опалення нагрівається до температури вище +60 ° С з витратою електроенергії до 17-19 кВт · год, а з гідронасосом потужністю 0,6 кВт – близько +50 ° С з витратою електроенергії до 12-14 кВт · год.
Особливостями вихрового гідравлічного теплогенератора є:
– теплова потужність дослідної установки (0,5 … 5) кВт для забезпечення теплом приміщень;
– пристрій екологічно чистий, відсутня необхідність спалювання вуглеводневих палив (вугілля, нафта, газ);
– відсутні нагрівальні елементи;
– електроенергія використовується тільки для живлення приводу гідронасоса;
– відсутня необхідність в водопідготовки;
– може нагрівати будь-яку рідину (вода, нафта, газовий конденсат …);
– забезпечує автоматичне підтримання температури теплоносія в заданому діапазоні температур;
– економічний в експлуатації і обслуговуванні.
Діапазон використання ВГТ досить широкий і гнучкий, наприклад представлена тут конструкція може працювати з гідронасосами потужністю до 5 кВт. Крім того, ВГТ може налаштовуватися на підтримку в приміщенні будь-якої температури.
Як зробити віконний сонячний колектор своїми руками
В більшості випадків при установці повітряних сонячних колекторів потрібно проробляти отвори в стінах будинку для того, що подавати з них гаряче повітря в приміщення. Таке можуть собі дозволити лише власники приватних будинків, і те їм також не буде приємно проробляти отвори в стінах. Саме тому є варіант, як можна зробити сонячний колектор прямо в віконному отворі.
Для створення даної моделі сонячного колектора знадобляться наступні матеріали:
- товста фанера;
- лобзик;
- вентилятори по 12В;
- фольга;
- чорна термостійка фарба;
- алюмінієві пластини;
- штора чи шмат якісної тканини для зовнішнього декору;
- терморегулятора для інкубаторів.
Так як конструкція сонячних повітряних колекторів досить гнучка, то можна створити колектор, який можна буде використовувати і для обігрівання квартири. Для цього пристрій має бути розміщений прямо в віконному отворі. Важливо урахувати те, що вікна квартири мають бути з сонячної сторони. У випадку, коли в будівлі лише одне вікно, бажано встановлювати колектор в половину отвору, щоб не було дуже темно в приміщенні (рис. 1).
Рис. 1. Схема роботи сонячного повітряного колектора.
Корпус колектора виконується з листів товстої фанери. Внутрішню сторону каркасу треба покрити шаром фольги задля того, щоб відражати сонячні промені на алюмінієві пластини, тим самим підвищуючи рівень температури всередині короба колектора.
Після цього потрібно встановити алюмінієві пластини в корпус пристрою. Бажано встановлювати їх під невеликим кутом, щоб промені сонця падали на них під прямим кутом в будь-яку пору. Тому пластини можна трохи зігнути. Далі потрібно зробити отвори в верхній і нижній частині колектора. Так як гаряче повітря підіймається догори, то нижній отвір буде слугувати для подачі холодного повітря всередину, а через верхній нагріте в колекторі повітря буде поступати назад в приміщення. Для підвищення ефективності нагрівання сонячного колектора можна покрасити його внутрішню частину чорною термостійкою фарбою.
Для того, щоб забезпечити постійну циркуляцію повітря через колектор, в верхньому отворі встановлюється вентилятор 12 В. Такі вентилятори використовуються в комп’ютерних блоках і їх можна придбати в будь-якому комп’ютерному магазині. Щоб автоматизувати процес ввімкнення і вимкнення вентилятора, до нього під’єднується простий терморегулятор для інкубаторів. При досягненні температури повітря всередині колектора відмітки в 30 градусів, вентилятор вмикається і подає його в приміщення.
Тепер прийшов час для декоративного удосконалення даного колектора, щоб він не псував інтер’єр кімнати своїм виглядом. Для цього підійде шматок тканини відповідних розмірів, який кріпиться до зовнішньої частини технології, при цьому не забуваючи зробити прорізи для повітряних отворів. Таким чином виходить своєрідна штора, що закриває сам колектор.
Після цього колектор встановлюється в віконну раму і починає працювати. В сонячні дні він буде обігрівати кімнату за рахунок використання сонячної теплової енергії. В подальшому можна підключити сонячну панель до колектор, яка буде забезпечувати енергією вентилятори і терморегулятор, що дасть змогу повністю забезпечити роботу колектора за рахунок енергії сонця.
Безпаливний генератор Тесла своїми руками – це просто!
Генератор Тесла являється чудовим аналогом сонячних панелей, але його основною перевагою являється те, що для його виготовлення в домашніх умовах необхідно мінімум матеріалів, які вартують недорого, і до цього всього процес збірки досить простий. Звичайно, дана модель буде виробляти менше енергії, аніж сонячна панель, але їх можна зробити в великій кількості і таким чином отримати непоганий прилив безкоштовної енергії.
Принцип роботи приладу заключається в тому, що він використовує енергію землі як джерело від’ємних електронів, а енергію сонця (як і будь-якого іншого джерела світла) – як джерело позитивних електронів (рис. 1). В результаті з’являється різниця потенціалів, яка й створює електричний струм. Система включає в себе два електроди, один заземлюється, а другий розміщується на поверхні й вловлює джерела енергії. В якості накопичувального елемента виступає конденсатор великої ємності.
Рис. 1. Схема роботи безпаливного генератора.
Отож, для виготовлення генератора знадобиться наступне:
- фольга;
- лист картону чи фанери;
- проводи;
- конденсатор великої ємності з високою робочою напругою (160-400В);
- резистор (не обов’язково).
Для початку необхідно зробити хороше заземлення. Якщо саморобний прилад буде використовуватись на дачі чи в селі, то можна забити металевий штир глибоко в землю, і це буде заземленням. Також можна підключитись до вже існуючих металічних конструкцій, що входять в землю.
Якщо користуватись таким генератором в квартирі, то тут в якості заземлення можна використовувати водопровідні і газові труби. Всі сучасні розетки теж заземлюються, тому до них теж можна підключитись.
Потім потрібно виготовити приймач, що міг би вловлювати ті вільні, позитивно заряджені частинки, які виробляються разом з джерелом світла. Таким джерелом може бути не тільки сонце, а й робочі лампи, різні світильники і тому подібне. Приймач складається з шматка фольги, що кріпиться на листі фанери чи картону. Коли частинки вдаряються в лист, в ньому формуються потоки струму. Чим більшою буде площа фольги, тим більше енергії буде виробляти генератор. Щоб підвищити потужність генератора, можна збільшити кількість таких приймачів і потім паралельно їх з’єднати.
Якщо генератор вийшов дуже потужним, то конденсатор може підірватись від надлишку енергії, тому в ланцюг включається обмежувальний резистор. Чим більше заряджений конденсатор, тим більше він буде опиратись подальшій зарядці. Що стосується стандартного керамічного конденсатора, то їх полярність не важлива. Крім цього всього можна також підключити таку систему не через конденсатор, а через літієву батарейку, тоді можна буде акумулювати набагато більше енергії. Для перевірки напруги пристрою можна взяти мультиметр. Якщо показник досить високий, можна спробувати підключити маленький світлодіод.Наступним кроком буде поєднання обох контактів між собою, що здійснюється через конденсатор. Якщо взяти електролітний конденсатор, то він являється полярним і буде мати позначки на корпусі. До від’ємного контакту треба підключити заземлення, а до позитивного провід, що йде до фольги. Зразу після цього конденсатор почне заряджатись і з нього можна потім витягувати електроенергію.
Використання геотермальної енергії та енергії вітру в світі
Технології з енергозбереження та активної експлуатації відновлюваних джерел енергії стрімко розвиваються. Постійно привноситься щось нове і оптимізуються ті чи інші процеси. Це логічно, адже людина прагне отримувати вигоди з того, у що інвестує і гроші, і свого часу, і знання відповідних фахівців. Так, розшукуються нові місця для зведення тих чи інших об’єктів з області ВДЕ або ж коригуються вже існуючі конструкції і так далі.
Прогресивний фундамент для вітротурбін
Компанія RUTE Foundation Systems з Америки спільно з дослідниками з Портлендського державного університету ведуть дослідження з питань конструкції вітротурбін. Як це не дивно звучить, але новий фундамент повинен бути більш економічним. Чому?
Автори проекту стверджують, що дана технологія дасть шанс заощадити до 75% бетону, а це в свою чергу надасть деякі переваги у вигляді:
скорочення часу будівництва установки;
мінімізації фінансових витрат.
Таким чином, «правки», внесені в виготовлення фундаменту, RUTE Foundation Systems представляє як «зіркоподібну» конструкцію. Вся установка буде кріпитися на палі з металу або бетону. Більш того, все це буде разом доставлятися на місце «дислокації» вітряків.
Елітний курорт Карибського моря теж стає користувачем зеленої енергетики
В будівництво вітряків вносяться зміни, але це не єдиний напрямок в галузі альтернативної енергетики. Є такий напрямок як геотермальна енергетика. Вона може розвиватися лише в певних зонах, де це можливо завдяки конкретним природним умовам. Такий сприятливою зоною є держава в Карибському морі Сент-Вінсент і Гренадіни. Це ще й досить багатий курорт. Саме там планується звести станцію.
Потужність 15 МВт повинна генеруватися і видавати енергію загальної мережі. Для цього будуть потрібні дроти, відповідна інфраструктура і трансформатори. Логічно, що без грошових витрат нікуди, і на це все виділяється приблизно 15 млн доларів. Абу-Дабі при цьому основний інвестор.
Мета – зниження витрат на перетворення «зеленої» енергії. Крім цього, виникнуть додаткові робочі місця, що також є суттєвим плюсом.
Як підвищити ефективність сонячних панелей?
Говорячи про сонячні панелі всі напевно думають, що чим більше сонячне випромінювання, тим солідніше показники. Але якщо розрахувати всі ці цифри і ККД, то відразу ж видно зовсім не такий результат. Насправді при сильному нагріванні фотоелементів ефективність стає нижче.
Щоб все тепло було зібрано і пущено в діло з максимальною віддачею, була розроблена спеціальна система. Так, вчені одного з університетів Лондона створили гібридну розробку – систему, завдяки якій вся покрівля перетвориться в справжній генератор сонячної енергії. Винахід запатентовано. Складається він з трубок, що включають фотоелектричний елемент. Трубки ці теплові і мають пласку форму. За рахунок даних характеристик відбувається одночасно кілька процесів: нагрівається вода і генерується електроенергія.
Варто відзначити, що трубки виконують ще одну задачу – відводять тепло від об’єктів, які не потребують його.
Габарити всюдисущих трубок наступні: 4Х400 міліметрів і це найоптимальніші показники, щоб випромінювання від сонця збиралося добре. Виходячи з усіх їх функцій, можна зробити висновок про те, що вони дозволяють якраз збільшувати ефективність роботи всієї системи.
У тому час, коли відбувалися експерименти з метою перевірок, вченими був відкритий той факт, що теплові трубки охолоджують фотоелементи так, як це не вдавалося робити традиційній устано
вці.
Наприклад, влітку покрівля нагрівається дуже добре і важливо, щоб тепло поширювалося рівномірно. Якщо помістити під панелями звичайну ізоляцію, то ефект може бути досягнутий не в повній мірі. Це буде провокувати наступні нагрів і зниження ККД. Винайдена ж система лондонськими вченими запобігає появі цього теплового надлишку. Плоскі трубки прості в монтажі.
Прогнози такі, що описане досягнення зможе генерувати енергію звідусіль і навіть від ранкової роси, яка утворюється на даху будинків в ранкові години.
Геніальні відкриття в галузі сонячної енергетики
У світі розвиваються різні напрямки альтернативної енергетики. Багато країн впроваджують ті системи, які доречні в відповідності з тими чи іншими умовами і можливостями. Сонячні установки – одні з найпопулярніших, тому новинні стрічки регулярно висвітлюють ті чи інші новини даної тематики.
В данній статті ми підібрали найунікальніші прилади, які функціонують на сонячній енергії.
Унікальні батареї для супутників
Російським вченим з Самари вдалося створити нову технологію спеціальних перетворювачів для сонячних панелей, що розміщуються на космічних апаратах. Дана розробка працює на основові кремнію і карбіду кремнію, які є напівпровідниками.
Що стосується користі винаходів, то стверджується, що ККД складе 30%, що набагато більше існуючих перетворювачів, в основі яких інший матеріал. Однак на вартість коефіцієнт корисної дії ніяк не вплине. Крім цього, технологія вийшла екологічно чистою.
В даний час всі ці дослідження не були спроектовані на реальну обстановку, але вже навесні стан речей буде виправлено і ФЕП випробують у відкритому космосі.
Технологія, яка дозволяє проникнути світла у важкодоступні місця
Сонячний колодязь – технологія, за якою спеціальна конструкція вбудовується в дах або ж фасад. Складається вона з порожнистих елементів – світловодів в формі труби, в яких коефіцієнт внутрішнього відображення досягає майже 100 відсотків. Треба сказати, установка функціонує досить ефективно, так як через неї світло проходить у важкодоступні місця і в будь–яку погоду.
Історія у подібного винаходу досить давня. Трубчасті світловоди з’явилися ще в 90–х роках і вперше згадувалися в Австралії, а після і в Америці. В даний час виробництвом займається італійська компанія Solarpot.
З чого складається такий сонячний колодязь?
– купол із прозорого матеріалу;
– система светоперехвата;
– адаптер;
– світловод;
– розсіювач.
Кожна ланка в сукупності являє собою установку, яка дозволяє економити на електроенергії.
Купол і система перехоплення світла разом являють собою щось на зразок воронки, але оптичної. Світло проходить через прозорий матеріал, відбивається і рухається аж до дифузора. Кути дають світлу проникати найбільш ефективно, причому воно вловлюється не з найвдаліших точок. Втрати світла, як вже було зазначено, незначні і становлять трохи менше 10 відсотків. Навіть погода не впливає на світлопередачу.
Звичайно, існують обмеження в можливостях сонячних колодязів, але це не заважає їм економити енергоспоживання домогосподарств.
Установка всієї даної системи – процедура проста, але вимагає залучення фахівців. Монтаж купола здійснюється за допомогою пристрою, який не дає надходити волозі всередину будівлі. Довжина самого світловода може варіюватися про 1 до кількох метрів. Даний показник істотно розширює сферу застосування сонячного колодязя.
Якщо ж говорити про зручності або незручності експлуатації, то вони існують. І перші позитивні характеристики включають простоту. По–перше, тут немає елементів, які могли б вийти з ладу. По–друге, мінімальні енерговитрати.
Дім, який працює як соняшник
Сонячна енергетика впроваджується не тільки в великих масштабах, але і в більш маленьких на побутовому рівні. Вже не дивно бачити, що будь-який житловий будинок забезпечений сонячними батареями і його мешканці отримують доступ до безкоштовного світла. Безумовно, це має свої переваги. Однак є один недолік у подібних конструкцій – сонце рухається і логічно, що панелі не завжди знаходяться під прямими сонячними променями, а значить, не цілодобово працюють ефективно. Впливають і кут падіння, і місце установки, і інші фактори. Але знайшлося рішення проблеми. Архітектори спроектували будівлю, яка рухається слідом за переміщенням сонячного світила.
Називається проект Casas Em Movimento (CEM) – «будинок в русі». Як він працює? Він просто обертається услід за тим, як сонце змінює своє положення на небі. Обертання відбувається на 180 градусів, тобто цілий день панелі максимально «насичуються» випромінюванням.
Такі «рухи будинку не доставляють ніяких незручностей тим, хто знаходиться всередині. Це означає, що речі рухати не доведеться. Фактично тільки дах змінює своє положення, тобто той майданчик, де і вбудовані батареї. Корпус крутиться навколо своєї осі і всі щасливі, так як це дозволяє повністю відмовитися від класичної електросистеми, замінивши її альтернативної.
Цей винахід родом з Португалії. В даний час є тестовий варіант, який існує для більш зручної демонстрації. Португальська CEM розташувався на березі океану, а всередині проходять лекції. Лекції можна послухати від самих же творців проекту – архітекторів-викладачів університету Порту, авторів творіння.
Крім того, що сонце виступає в якості рушійної сили, людина може контролювати своє житло, а точніше його дах і за допомогою мобільного інтерфейсу.
Якщо говорити про можливості конструкції, то дах здатен давати 25 000 кіловат-годин електроенергії на рік. Більш того, будинок мобільний, тобто цілком може переміщатися з місця на місце, так як в його будівельній основі немає фундаменту.
Вперше люди побачили Casas Em Movimento в 2012 році.
Піч для приготування їжі із використанням сонячної енергії власними руками – це просто!
Зараз існує дуже багато різних приладів, які можуть використовувати альтернативні джерела енергії для функціонування. Одною з таких розробок являється піч для приготування їжі. При цьому такий прилад можна зробити в домашніх умовах. Всі елементи конструкції виконується без особливих технологічних доповнень чи особливих спеціальних інструментів.
Для того, щоб зробити піч, необхідні наступні матеріали:
- Вологостійка фанера товщиною біля 3 мм;
- листок металу товщиною 0.5мм, можна також взяти оцинковане залізо;
- дерев’яні бруски 4 на 4 мм;
- кілька дошок товщиною 20мм і загальною довжиною 400см;
- вузька рейка для фіксації скла;
- дзеркала;
- термостійка фарба чорного кольору
- скло розміром 500 на 500мм
- ручки
- шурупи, цвяхи;
- пилка;
- молоток;
- шуруповерт;
- ножиці для металу
- силіконовий герметик;
- мінеральна вата.
Після того, як були зібрані всі необхідні складові, потрібно перш за все приділити увагу побудуванню основного каркасу пічки. Для цього з дерев’яного бруска потрібно вирізати 4 стойки. На ці стойки, використовуючи шурупи і цвяхи, треба буде встановити фундаментальну частину пічки. Стойки робляться попарно. Довжина задніх 2 стойок складає 52.6 см, а 2 передніх – 26.7 см.
Різниця в довжині стойок пояснюється тим, що потрібно спеціально враховувати нахил пічки, який потрібен для того, щоб мати можливість підставляти її під промені сонця під прямим кутом.
Несучі стінки каркасу сонячної печі були зроблені з листа фанери розміром 150 см на 150 см. Розміри нижньої частини корпусу складають 60.5 на 67.5 см и виконана також з фанери. Після цього листи об’єднуються в єдиний каркас.
Наступним кроком буде виготовлення рами для скла, що буде закривати камеру для приготування печі. Довжина рами 549 мм, ширина 60 мм; матеріалом для виготовлення являються дошки.
Для приєднання до каркасу цієї рами робиться підрамник з дошок і невеликих брусків, щоб внутрішній отвір був як раз по розмірам рами для встановлення скла. Після цього рама з рейкою для кріплення скла встановлюється на підготовлену площу в несучому каркасі сонячної печі.
Камера для приготування їжі зроблена з листа металу товщиною 0.5 мм. Лист був розмічений і надрізаний так, щоб при загинах вийшла своєрідна коробка, що потім кріпиться в рамі печі цвяхами.
Потім за допомогою ножиць по металу вирізається металева частина, де буде проходити нагрівання. По бокам робляться надрізи, загинаються боки і лист вставляється всередину пічки.
Після цього потрібно вирізати скло, яке надалі закріплюється на рамі за допомогою силіконового герметика. На верхній брусок рами були встановлені петлі. До цих петель прикріпляється кришка сонячної печі. Кришка зроблена з листа фанери так, щоб при закритті повністю захищати скло сонячної печі. На внутрішню частину кришки були закріплені дзеркала.
Щоб було зручніше відкривати дзеркальну кришку і планку з склом, варто прикріпити до них звичайні ручки для меблів. Для повноцінної роботи сонячної печі потрібно її утеплити. Для цього можна використати мінеральну вату, щоб утеплити внутрішню частину конструкції сонячної печі.
Як зробити тепловий насос своїми руками?
Теплові насоси дуже вигідно використовувати для обігрівання власних будинків. Весь досвід використання продукту показує, що в приватних будівлях площею більш ніж 400 кв. м. такий механізм окупиться протягом кількох років подальшої експлуатації, не зважаючи на високу собівартість товару. Проте зараз багато власників будинків з меншими розмірами досягли певного успіху в розробці і монтуванні теплонасосів власного виробництва.
Принцип дії теплового насосу
В основі роботи такого насосу лежить зворотній принцип Карно. Це доволі великий і складно сконструйований пристрій, в основі роботи якого лежить процес поглинання низькопотенційної теплової енергії з навколишнього середовища і її подальше перетворення в високопотенціальну енергію. В системі використовується фреон. Контур теплового насосу може поглинати енергію будь-звідки: з землі, повітря чи води. Затрати праці залежатимуть від типу насосу. Найважче зробити насос типу «земля-вода», оскільки це вимагає масштабних земляних робіт. Якщо біля дому є водойма, краще всього робити насос типу «вода-вода»: для його функціонування достатньо лише опустити зовнішній контур в водойму. Нижче описано деякі принципи створення такого корисного пристрою.
Перш за все, необхідно потурбуватись відносно придбання компресора, який використовується, наприклад, в кондиціонерах. Кріпиться зазвичай конструкція настінно. Наступним кроком буде створення конденсатора. Для цього буде необхідно зробити змієвик з мідної труби товщиною не менше ніж 1мм. Його розміщують в металевому чи пластиковому корпусі. В якості такого корпусу зійде бак необхідного Вам розміру. Після установки змієвика, потрібно зварити половинки бака, і далі монтувати необхідні різьбові контакти. Випарник також зазвичай монтують на стіну. Для того, щоб зробити якісний змієвик, можна просто обмотати навколо певного предмету необхідного діаметру мідну сантехнічну трубу (для цього зійде і газовий балон). Для того, щоб відстань між витками була однакова, бажано використовувати перфорований алюмінієвий уголок, на якому кріплять витки змієвика.
Основний монтаж цього пристрою, а саме паяння мідної труби, закачування фреону і т.д., повинен виконувати кваліфікований спеціаліст. Невмілі дії можуть не тільки призвести до пошкодження насосу, а й нашкодити самій людині. Після закінчення установки насос підключають до внутрішньої системи обігрівання будинку. Далі відбувається монтаж і під’єднання зовнішнього контуру в залежності від виду теплового насосу.
Перед створенням такого пристрою варто мати відповідну систему з певною потужністю, а також прорахувати всі теплові затрати та інші характеристики, інакше насос попросту не буде повноцінно працювати.
Ефективність роботи теплового насоса залежить не стільки від того, наскільки висока температура середовища, а від рівня стабільності такої температури. Якщо правильно спроектувати побудову такого насосу, можна забезпечити будинок необхідною кількість тепла протягом зими, не зважаючи на низькі показники температури води, повітря чи землі. В літній період пристрій може виконувати роль кондиціонера і охолоджувати приміщення.
Як зробити сонячний саморобний дегідратор
Багато людей в наш час люблять заготовлювати плоди і ягоди, вирощені на дачах, за допомогою їх консервації, проте одним з альтернативних шляхів подальшого збереження фруктів і ягід є їх сушка. Щоб зробити це процес сушки продуктів більш ефективним і менш енергоємним, можна виготовити дегідратор, що працюватиме на сонячній енергії.
Для виготовлення такої машини, знадобляться наступні складові:
- дерев’яні бруски 50*40мм и 40*40 мм;
- вологостійка фанера;
- рейки 20*30мм;
- сітка для комах;
- чорна фарба;
- скло;
- жерстяні банки;
- антисептик;
- утеплювач з мінеральної вати.
Перш за все перед початком будови, потрібно визначити, яку саме модель потрібно зробити Вам для задоволення власних потреб. В даній моделі сушки можна засушувати практично все, починаючи від фруктів, овочів, трав і закінчуючи виробами з глини.
Створення такої сушки не вимагає особливих навичок чи знань. Основною особливістю моделі даного дегідратора являється те, що він повністю працює за рахунок сонячної енергії і теплової індукції. Сам дегідратор складається з двох основних камер – це сушильна камера, де сохнуть всі припаси на підносах, і сонячний колектор, де відбувається нагрівання повітря.
Наступним кроком буде виготовлення корпусу для сушки. Основний каркас складатиметься з дерев’яних брусків, сколочених в прямокутну раму. Використовуються для цього бруски 50 на 40 мм і 40 на 40 мм. Ширина, довжина і висота корпусу виготовлюється згідно з Вашими потребами, проте стандартні показники ширини дегідратора складають десь 50-60см, а висоти – 200-220 см. Ці параметри дають змогу зручно експлуатувати механізм, сушачи в ньому зразу велику кількість продуктів. Після цього каркас треба обшити листами фанери, для цього використовується вологостійка фанера для того, щоб дегідратор працював довше.
Всередині зробленої коробки – сушки для продуктів треба зробити ряд рейок, на які потім встановлюватись підноси з припасами. Відстань між підносами повинна становити біля 70мм. Самі підноси теж робляться з рейок, на які натягнута москітна сітка. Для полок підійдуть бруски розміром 20 на 30 мм. Все це дозволить повітрю вільно циркулювати між підносами і рівномірно просушувати припаси.
Позаду сушильної камери робляться дверцята з петельними кріпленнями знизу, що відкидається вниз. По бокам робляться стандартні кріплення, щоб дверцята не відчинялись самі. Щоб на них можна була складати рамки, дверцята по бокам оснащені ціпками, щоб забезпечити удержування дверей в горизонтальному положенні і одночасно знімати навантаження з петель.
Далі будується камера для нагрівання повітря від сонячних променів. Рама виготовляється з тих же ж брусків, з яких виготовлялась сушильна камера. Всередину камери монтується конструкція з жерстяних банок з просвердленим дном. Кріпляться вони так, щоб вийшли своєрідні металічні трубки, які потім красяться чорною термостійкою фарбою Зверху камера закривається склом, а знизу утепляється за допомогою мінеральної вати. Сонячні промені, проходячи через скло будуть нагрівати трубки, які в свою чергу нагріватимуть повітря всередині колектора.
Опісля обидві камери дегідратора з’єднуються в єдину конструкцію. Для того, щоб повітря вільно циркулювало, внизу камери для нагрівання робляться отвори, через які повітря поступатиме в дегідратор, а зверху камери-сушки отвори забезпечать вихід повітря.
